Православные храмы

Храм святителя Николая Мирликийского (на Лесном массиве)

Первый молебен состоялся 21 мая/3 июня 1999 г., первая Литургия —…

Храм святителя Николая Мирликийского (у Дарницкого вокзала)

Освящение места закладки храма состоялось в день престольного…

Покровский храм Покровского монастыря

Первоначальный соборный храм Покровского женского монастыря…
Газификация частного дома
Комплексная газификация
gazovik-spb.ru
Ремонт футеровки промышленных печей
Цены по телефону! Футеровка ремонт. Надежность и качество. Звоните
tcway.ru

Публикации

Правило веры и образ кротости

Истина Божия руководила всеми святыми, которые ныне предстоят перед Престолом…

На этих горах воссияет благодать Божия… История Русской Православной Церкви

Согласно преданию, христианство на земли будущей Руси принес святой апостол…

У житті святих ми іноді зустрічаємо чудесні і вражаючі події. Щоб упевнитись у цьому, пропонуємо вашій увазі подію, яка записана у житті свт. Василія Великого.

Жив у Царграді вельможа, який мав єдину дочку і хотів присвятити її на служіння Богу. Диявол, не стерпівши такого побажання вельможі, збудив у слуги пристрасть до дівчини, і тоді хлопець будь-що вирішив оженитись на ній. З цією метою він пішов до одного чародія, щоб випросити у нього поради і допомоги. Той направив юнака до сатани, який запитав його: “Віруєш в мене?” — “Вірую”,— відповів юнак. Сатана продовжував: “Ви всі віруєте в мене, коли потребуєте моєї допомоги, а коли я допоможу вам, ви вертаєтесь до свого Христа. Напиши мені своєю рукою, що ти відрікаєшся від Нього назавжди, і тоді я виконаю твоє бажання”. Юнак виконав умови, виставлені сатаною, а той задовольнив задуми юнака.

Спокушена впливом бісів, дівчина відчула нездоланну пристрасть до слуги свого батька і стала просити його, щоб він віддав її заміж. Скільки батько не заперечував, не плакав, скільки не вмовляв залишити свої наміри, вона залишалась невблаганною і заявила, що накладе на себе руки, якщо не стане дружиною слуги. Тоді батько уступив і віддав дочку юнакові.

Спочатку все йшло добре, але потім деякі сусіди почали помічати, що слуга не осіняє себе хресним знаменням, не ходить до церкви і не причащається Святих Таїн. Вони сказали про це дочці вельможі, і та прийшла у відчай. Але скоро отямилась і привела свого чоловіка до святителя Василія Великого. Від юнака той узнав про все, що сталось з ним, і почув від нього щиросердечне розкаяння. Святитель відправив юнака в одну із келій і заповідав йому піст і молитву, а сам також почав молитися за юнака.

Пройшло декілька днів. Святитель прийшов до юнака і спитав його: “Як ти почуваєш себе, сине мій?” “Я у великій біді, отче,— відповів юнак,— бо біси зовсім не дають мені спокою”. Святий сказав: “Не бійся, дитино, тільки віруй”,— і, осінивши юнака хресним знаменням, залишив. Коли Василій Великий прийшов до нього через декілька днів, то знову запитав його: “Як себе почуваєш?” “Нічого, отче,— відповів юнак,— тепер я тільки здалеку чую крики бісів, а самі вони вже не мучають мене”. Коли пройшло сорок днів, святитель знову прийшов до юнака і запитав: “Як себе почуваєш, брате?” — “Тепер слава Богу, отче. Нині я тебе бачив уві сні, коли ти боровся з дияволом і переміг його”.

Після цього святитель зібрав весь церковний клір і багато християн і провів з ними усю ніч в молитві за юнака. На другий день при співі псалмів його привели до церкви. Тут диявол зі страшною силою напав на юнака, так що хлопець почав кричати: “Святий Боже, допоможи мені!” Василій сказав дияволу: “Невже не досить тобі власної загибелі, за що ж ти інших мучиш?” Диявол відповів: “Ображаєш мене, Василію! Не я прийшов до нього, а він до мене, і його розписку я покажу на Страшному Суді”. Святитель сказав: “Благословен Господь Бог мій! Не опустять простертих до неба рук ці люди доти, доки ти не вернеш мені розписки юнака”. І, звернувшись до народу, попросив: “Підніміть руки свої до висоти небесної і з глибини сердечної взивайте: Господи, помилуй”. І всі стали на молитву з піднятими до неба руками. Під час молитви, на подив всіх, розписка злетіла з церковного купола, і взяв її святитель Василій Великий. Всі зраділи, прославили і возхвалили Бога. А Василій, показавши розписку юнакові, запитав його: “Чи знаєш, брате, чия ця розписка?” —“Так, святий Божий, моєю рукою написана”,— відповів юнак. І потім святитель на очах у всіх розірвав розписку, ввів юнака до церкви і сподобив Святого Причастя. Юнак і його жінка після цього вийшли з церкви, голосно прославляючи і дякуючи Господу.

Немає гріха, який би переміг милосердя Боже, і молитва праведника має велику силу в очах Господніх. Приймемо все це до свого серця і будемо завжди пам’ятати, що ми тут, на землі, подібні до воїнів на битві і необхідно боротися з дияволом, і постійно мати напоготові ту духовну зброю, яка вказана у Слові Божому проти ворогів нашого спасіння.

Підготувала Олена ЯКОВЕНКО

Добавить комментарий


Защитный код
Обновить

ukrline.com.ua Mu Rambler's Top100 ya.ts ya.me