Скільки психологічної глибини, скільки радості у святі Покрова Пресвятої Богородиці! Саме слово, яким назване свято, і його священний зміст сповнені якоюсь особливою теплотою, любов’ю і надією.

Як радісно буває мандрівнику, який під час своєї тривалої подорожі зазнає багатьох випробувань, скорбот і злиднів, усвідомлювати, що в нього є десь на землі притулок, до якого він повернеться, де зустріне співчуття і любов, де зможе справді відпочити. Така людина ще з більшим терпінням, з подвійною енергією звершує свій важкий шлях, намагається подолати усі перешкоди, що зустрічаються у подорожі. Довгий і нелегкий шлях проходить у своєму житті кожен християнин. Скільки на цьому шляху потрібно сили й енергії, скільки боротьби із самим собою, зі своїми пристрастями, зі своїми згубними звичками, прикростями і тужіннями. І от серед усього цього — світлий покров Богоматері, теплота Її материнської любові.

Людина, яка знає, що потрапить до рідної матері, радіє, тому що ніхто інший не здатен так зрозуміти, так вислухати, так поспівчувати і допомогти, як рідна мати. Ми маємо рідну Матір — Преблагословенну Діву Марію, перед Якою кожне християнське серце здатне відкритися з радістю, з повною довірою, зі світлою надією. Вона була і залишається на всі часи Матір’ю кожній людині і всьому людству взагалі. Вона відає про турботи і хвилювання кожної матері на землі, Їй близькі наші нестатки й уболівання, хвороби і труднощі, якими обтяжений кожен з нас, Її син чи дочка.

У хвилини, коли християнське серце під святим покровом Богоматері знаходить для себе захист, надію і розраду, хочеться безупинно закликати Її, теплу Заступницю світу холодного: “Покрый, соблюди и сохрани, принеси молитвы Сыну Твоему и Богу нашему, да спасет Тобою души наши”.

Кожна молитва, братія і сестри, звернена до Божої Матері з щирістю і світлим почуттям, не залишається непочутою. Пресвята Богородиця завжди у відповідь поспішає обрадувати засмучених, підтримати пропащих, підняти занепалих, укріпити знемагаючих, врятувати тих, що гинуть, радуватися з радіючими. Їй дана благодать молитися за нас. Тільки б ми пам’ятали про це, вірували в це і частіше від усієї душі і від усього серця зверталися до Неї: “Радуйся, Радосте наша, покрый нас от всякого зла честным Твоим омофором”. Амінь.

Проповідь Блаженнішого Володимира, Митрополита Київського і всієї України