Православные храмы

Храм святителя Луки Крымского (в Пушкинском парке)

Первую Литургию в храме прп. Агапита Печерского служили на Пасху 1998…

Храм великомученицы Варвары (в поликлинике на Березняках)

На Подоле, на Покровской улице, была церковь вмц. Варвары. Она…

Храм иконы Божией Матери «Всех скорбящих Радосте» (на кладбище Берковцы)

В бывшем ритуальном зале на Берковцах (81‑й участок, на центральной…
Публикации

Свобода выбора

Свобода является даром Божьей благодати, мудрости и любви.

Насельники и прихожане Киево-Печерской лавры — против строительства ресторана у стен обители

14 июня, в день памяти преподобного Агапита Печерского, состоялся крестный ход…

Источник радости и утешения

Рождение каждого человека есть таинственное событие. В мир приходит новое…

Милість Божа до милостивих

Всі ми, улюблені, знаємо, що Сам Господь був, є і буде милостивим. Всі ви знаєте, що “милостиві... помилувані будуть” (Мф. 5,7), що “милість... підноситься над судом” (Як. 2,13), і що “блаженний, хто про вбогих та нещасних дбає, в день біди спасе його Господь.

Господь збереже його і охоронить його життя” (Пс. 40,1–3). Все це ви знаєте. Але чи знаєте, що до милостивих Господь буває не просто милостивим, але милостивим незвичайно, являючи великі і несповідимі чудеса Свого милосердя?

У Саворській країні жив якийсь інок. Він був христолюбивим і милостивим, молодим за віком і старим за розумом. Звали його Мартирій. Мав він звичай ходити у сусідній монастир до свого духовного отця, щоб разом з ним перебувати у молитвах перед Господом. І ось одного разу Мартирій, як завжди, йшов до свого духовного отця і зустрів бідного, який лежав і весь був вкритий струпами. Мартирій зжалився над ним, розіклав на землі свою мантію, поклав на неї страдальця і поніс його на своїх плечах. Коли він зі своєю ношею прийшов у монастир, духовний отець як прозорливець, сповнений Духа Святого, голосно вигукнув до присутніх монахів: “Спішіть відкрити монастирські ворота! Адже йде Мартирій й несе Бога!” Тим часом, Мартирій підійшов до воріт, зняв з себе ношу і хотів підняти страдальця з землі, але на його здивування він нікого не побачив на мантії, крім Господнього Образа, Спасителя нашого Іісуса Христа, Який на виду всіх вознісся на небо. І був голос: “О, Мартиріє, ти не знехтував Мною на землі, а Я не забуду про тебе на небі! Нині ти зглянувся на мене милостивно, а Я тебе помилую на віки!” Коли після цього Мартирій ввійшов у монастир, отець духовний запитав його: “Брате Мартиріє, де ж Той, Кого ти ніс на своїх плечах?” Мартирій відповів: “Якщо би я, отче, знав Хто Він, я б вклонився перед Ним!” Чутка про чудесне видіння зразу ж рознеслась по монастирю. А духовник знову запитав Мартирія: “Чадо, чи неважко було нести бідного на плечах?” — “Ні, — відповів Мартирій, — коли я ніс його, ніякого тягаря не відчував, бо ніс Того, Хто тримає мене і весь світ, і словом Якого все існує”.

Отож бачите, що дійсно чудесні і не сповідимі іноді бувають милості Божі до милостивих, і на них сповняються слова святого Василія Великого: “Христос, Який сидить на небесах, Сам приймає те, що одержує з твоїх рук на землі лежачий бідний”. Так, дійсно: “Вище небес милість Твоя, і до блакиті істина Твоя” (Пс. 107,5), тобто безмежна і невимовна милість Божа до милостивих! Тому, улюблені, не будемо забувати “добродійності... бо такі жертви благоугодні Богу” (Євр. 13, 16). Отож “будьте милосердні, як і Отець ваш милосердний” (Лк. 6, 36).

 
Поиск на сайте
Календарь
ukrline.com.ua Rambler's Top100 ya.ts ya.me Mu