Для того, щоб показати глибину величі, слави і святості Божої Матері, свята Церква уподібнює Її священному Кіоту, чи старозавітній Скінії. У Старому Завіті для іудейського народу найсвятішим предметом була Скінія Завіту.

Скінія Завіту являла собою скриню з кипарису, викладену золотом. У ній зберігалося все надбання богообраного народу: дві кам’яні скрижалі, на яких боговидець Мойсей начертав Божественні веління, посудина з манною, якою Господь 40 років годував мандрівний іудейський народ, і первосвященничеський жезл Аарона. Скінія вважалася найбільшою святинею.

Божу Матір уподібнюють старозавітній Скінії, але Вона своєю святістю перевершила її. Там скрижалі, чи закон Божий, а в Ній, благословенній, умістився Сам Законодавець. Там манна, що годувала іудеїв, а тут Сам Хліб нетління, Їжа вічного життя, Хліб, який зійшов з небес. Там жезл Ааронів, а тут вмістилище Володаря неба і землі, Який сидить одесную Бога Отця. Як же нам назвати таку Скінію? — Священне з усього священного, що тільки є у світі.

Слово Боже вустами Самого Сина Її і нашого Спасителя іменує Її Женою. Священне Писання вустами святих євангелістів іменує Її Богоматір’ю. І тільки один євангеліст Матфей додає: Из нея же родился Иисус (Мф. 1, 16). Що може бути глибше, ширше від цього короткого найменування, котре дано Божій Матері, яке говорить абсолютно про все. Саме слово Богоматір вміщає в собі глибину, яку ніхто і ніколи не пізнає, вміщає премудрість, яку усі мудреці світу ніколи в усій повноті не осягнуть і не збагнуть, якщо того їм не відкриє серцевідець Господь, найвища Правда і вічна Істина.

Божа Матір! У цьому сказано все для нашого віруючого серця і для нашого Христом освіченого людського розуму. І ми величаємо Її, знаючи, що Вона Божа Матір, що з Неї возсіяв Христос — Джерело нашого життя і нашого спасіння.

Ми догоджаємо Їй, ми приносимо Їй архангельський глас, наші молитви, наші скорботи і радості під час кожного богослужіння, під час акафістного співу. Скільки перед Нею ви, жінки-матері, склали своїх прохань і молитов, і найчастіше не про себе, а про своїх чоловіків, про своїх синів і дочок, про своїх онуків, уповаючи на допомогу Пречистої, що милує і покриває усіх святим Своїм омофором. Вона чує грішника і праведника, тому що Вона Мати, а ми — Її діти. Любов материнська вище будь-якої любові, якою б величезною і сильною вона не була.

Існує давня, як світ, розповідь. Один жорстокий і осліплений гріхом син відрубав голову своїй матері. Бажаючи сховати сліди злодіяння, він взяв у руки закривавлену голову і поніс до високої кручі. Спіткнувшись дорогою, упав і впустив голову матері. Відрубана голова раптом заговорила. То були слова не прокльону, а материнської любові: “Сину мій дорогий, чи не забився ти?” Ця розповідь свідчить про почуття материнського люблячого серця.

Будемо завжди славити Божу Матір, просити Її, Преблагословенну, щоб Вона прийняла нас у Своє любляче серце, щоб для кожного з нас Вона була Одигітрією, Путеводителькою, щоб допомагала нам творити волю Її Сина. Покров, захист і благословення Божої Матері нехай пребудуть, братія і сестри, в усі дні з усіма нами. Амінь.

Проповідь Блаженнішого Володимира, Митрополита Київського і всієї України