Браття і сестри, з любов’ю хочу звернутись до вас. Зі всього я бачу, що ви є особливо набожні! І втішає мене як священика, і вселяє повагу і благоговіння ваше устремління догодити Богові, ходити чистими в очах Божих і славити Його.

Тьмяна лампочка ледь висвітлює вищерблені сходи з іржавими плямами. Жінка навпомацки спускається вниз. Її підганяють грубі окрики конвоїрів. Нарешті здолала останню сходинку. Коли старенькі очі звикли до напівтемряви, побачила, що опинилася у невеличкій кімнаті в оточенні ще десятка людей, котрі роздягалися на лавках попід стіною.

В месте с восприятием христианства на Руси происходило весьма существенное для судеб Церкви явление — это развитие религиозного сознания, импульсы, приходящие из Византии и с Афона на Русь и способствующие все большему интересу здесь к мистическому акценту религиозного восприятия.

Православная церковь с глубокой тревогой констатирует, что народы, традиционно окормляемые ею, ныне находятся в состоянии демографического кризиса. Резко сократились рождаемость и средняя продолжительность жизни, постоянно уменьшается численность населения.

В медмістечку столиці діє храм в ім’я Архістратига Божого Михаїла. Настоятелем у ньому – ієрей Геннадій Батенко, лікар за світською освітою і фахом. Служби Божі відправляються у спеціально облаштованому приміщенні, яке було передано віруючим за домовленістю з керівництвом лікарні.

Как известно, в Украине вот уже более восьмидесяти лет школа отделена от Церкви. И у государства, обеспокоенного политическими скандалами и анти- президентскими стачками, попросту нет времени заниматься такими далекими «от хлеба насущного» вопросами, как религиозное образование детей.

Oснование Киево-Печерского монастыря преподобный летописец Нестор соединяет по времени с возведением пресвитера Илариона на престол Киевской митрополии Собором русских иерархов. И если второе событие было весьма важно по своему внутреннему смыслу, то первое еще более важно по своему обширному влиянию на судьбу нашей Церкви.

«Нещодавно розговорилася в електричці з жінкою, вірніше, навіть засперечалися ми з нею. Вона стверджувала, що хрещені батьки як рідні батько з матір'ю зобов'язані виховувати свого хрещеника. А я не згодна: мати – це мати, кому вона дозволить втручатися у виховання дитини. У мене замолоду теж був хрещеник, однак наші шляхи давно розбіглися, не знаю, де й живе він нині. А вона, ота жінка, сказала, що мені тепер відповідати за нього доведеться. За чужу дитину відповідати? Щось не віриться...» (З листа читачки).

Завершення будівництва Свято-Успенського собору Києво-Печерської Лаври, на превеликий жаль, не стало приводом до об’єднання нації, а тільки загострило ситуацію, яка склалася в українському православ’ї.