До святинь з Митрополитом: Свята Гора Афон
Святу Гору Афон вперше я відвідав у 1966 р. Після того був ще декілька разів. Але щоразу, коли знову наближаюся до неї, душу огортає благоговійний трепет.
Майже двохтисячолітня історія християнства на Афоні увібрала в себе багато великих імен і подій.
В першому столітті, через декілька років після Вознесіння Господа нашого Іісуса Христа, майбутню історію Афонського півострова визначила слідуюча подія — його відвідала Пресвята Богородиця. Зійшовши на берег, пише святий Стефан Святогорець, Вона сказала: “Місце це нехай буде моїм жеребом, котрий даний мені Сином і Богом Моїм! Нехай пребуде благодать Божа на місці цьому і на тих, хто живе тут з вірою і благоговінням. Цьому місцю я буду Заступниця і піклуватимусь за нього до Бога”. З того часу Афон став уділом Божої Матері.
В X столітті до берегів Афону чудесно прибула чудотворна ікона Пресвятої Богородиці — “Портаитисса” (“Вратарниця”), яка знаходиться в Іверському монастирі, від чого ще називається “Іверською”.
Перші згадки про окремих Афонських іноків-подвижників відносяться до IV століття, а в VII столітті Візантійський імператор Костянтин Погонат віддав півострів у повне розпорядження монахів, і з тих пір тут почали виникати монастирі. Так, з часом Афон став так званою монашеською республікою, куди за велінням Божої Матері не ступає жіноча нога.
Нерозривним з історією афонського монашества є історія монашества на Русі. Адже в першій половині IX століття на Афоні ніс подвиги та прийняв постриг монах Антоній — майбутній великий преподобний, засновник Києво-Печерського монастиря та родоначальник всього руського монашества.
Серед нині діючих на Афоні 20-ти монастирів визначне місце займає Свято-Пантелеймонівський руський монастир. Братія завжди радо і щиро зустрічає паломників. Зазвичай, відвідини монастиря розпочинаються молебнем перед найшанованішою святинею обителі — чесною главою святого великомученика і цілителя Пантелеймона. В особливо урочистих випадках розкручуються панікадила, як знак духовної радості і торжества.
Окрім Чесної Глави в монастирі зберігається велика кількість святинь: декілька часток Животворящого древа Хреста Господнього, частки мощей багатьох і багатьох святих. Серед них Іоанна Предтечі, 10-ти апостолів, святителя Миколая Чудотворця, багатьох афонських подвижників. Зберігається там і стопа святого всехвального Христового апостола Андрія Первозванного, благовіствуванням якого була освячена наша земля. Благоговійно вшановуються чудотворні ікони: Божої Матері “Єрусалимська”, Іоанна Предтечі, великомученика Пантелеймона, мученика Харалампія.
В багатій бібліотеці монастиря зберігається близько 2-х тисяч грецьких і слов’янських рукописів та біля 20-ти тисяч друкованих книг.
Живе монастир за своїм особливим общежительним уставом, коли і молитва, і праця, і трапеза є спільною для всіх. Богослужіння відправляються в Свято-Пантелеймонівському та Свято-Покровському храмах. Ігуменом монастиря є священноархімандрит Ієремія, що несе на Святій Горі свій послух уже більше 30 років. Сьогодні братія монастиря нараховує 60 чоловік.
Впродовж століть на Святу Гору приїздили та подвизались іноки різних національностей з різних країн світу. Греки і серби, болгари і румуни, грузини і молдавани. Було серед них дуже багато вихідців і з України. У наших предків козаків була традиція: остаток життя посвячувати Богу. Багато з них, після подвигів по захисту батьківщини, приходили на Святу Гору, де віддавалися подвигам посту і молитви. Велика монастирська костниця, де покояться за афонською традицією з надписами останки монахів, є тому свідченням.
Паломництво на Святу Гору відрізняється від відвідання інших святих місць можливістю доторкнутися до збереженої в віках традиції монашеського подвигу, переданого нам в спадок від святих отців молитовного досвіду святогорців. Богом просвітлені старці та благодатні умови для подвижництва, діють наче магніт, прикликаючи до себе тих, хто шукає богопізнання.
← Про пасхалію і православний календар | “Вікна”, у які дивитися небезпечно → |
---|