Православные храмы

Храм святителя Николая Мирликийского (в детском доме «Малятко»)

Детский дом «Малятко» около 10 лет духовно окормлялся до постройки…

Кафедральный собор Воскресения Христова

31 мая 2007 года Священный Синод УПЦ утвердил решение о строительстве…

Храм Феодоровской иконы Божией Матери (в НИИ нейрохирургии АМН)

С 1998 г. в НИИ нейрохирургии АМН совершалось чтение акафиста перед…
Гостиницы подольска
Сервис бронирования гостиниц. Система поиска гостиниц
aivengo.su

Публикации

День народження Церкви

П’ятидесятниця, або Зішестя Святого Духа на апостолів, святкується на…

Православные мученики и цивилизация комфорта

Наша цивилизация  очень изнежена. Мы привыкли жить в тепле и уюте, комфорте и…

Святитель Петр I Петрович-Негош (Цетинский)

Митрополит Петр I Петрович-Негош (1782–1830) не только успешно противостоял…

Всі ми, улюблені, знаємо, що Сам Господь був, є і буде милостивим. Всі ви знаєте, що “милостиві... помилувані будуть” (Мф. 5,7), що “милість... підноситься над судом” (Як. 2,13), і що “блаженний, хто про вбогих та нещасних дбає, в день біди спасе його Господь.

Господь збереже його і охоронить його життя” (Пс. 40,1–3). Все це ви знаєте. Але чи знаєте, що до милостивих Господь буває не просто милостивим, але милостивим незвичайно, являючи при цьому великі і несповідимі чудеса Свого милосердя?

У Саворській країні жив якийсь інок. Він був христолюбивим і милостивим, молодим за віком і старим за розумом. Звали його Мартирій. Мав він звичай ходити у сусідній монастир до свого духовного отця, щоб разом з ним перебувати у молитвах перед Господом. І ось одного разу Мартирій як завжди йшов до свого духовного отця і зустрів бідного, який лежав і весь був вкритий струпами. Мартирій зжалівся над ним, розстелив на землі свою мантію, поклав на неї страдальця і поніс його на своїх плечах. Коли він зі своєю ношею прийшов у монастир, духовний отець як прозорливець, сповнений Духа Святого, голосно вигукнув до присутніх монахів: “Спішіть відкрити монастирські ворота! Адже йде Мартирій й несе Бога!” Тим часом Мартирій підійшов до воріт, зняв з себе ношу і хотів підняти страдальця з землі, але на його здивування, він нікого не побачив на мантії, крім Господнього Образа, Спасителя нашого Іісуса Христа, Який на виду всіх вознісся на небо. І був голос: “О, Мартиріє, ти не знехтував Мною на землі, а Я не забуду про тебе на небі! Нині ти зглянувся на мене милостивно, а Я тебе помилую навіки!” Коли після цього Мартирій ввійшов у монастир, отець духовний запитав його: “Брате Мартиріє, деж Той, Кого ти ніс на своїх плечах?” Мартирій відповів: “Якщо би я, отче, знав Хто Він, я б вклонився перед Ним!” Чутка про чудесне видіння одразу ж рознеслась по монастирю. А духовник знову запитав Мартирія: “Чадо, чи не важко було нести бідного на плечах?” — “Ні, — відповів Мартирій, — коли я ніс його, ніякого тягаря не відчував, бо ніс Того, Хто тримає мене і весь світ, і словом Якого все існує”.

Отож бачите, що дійсно чудесні і несповідимі іноді бувають милості Божі до милостивих, і на них сповняються слова святого Василія Великого: “Христос, Який сидить на небесах, Сам приймає те, що одержує з твоїх рук на землі лежачий бідний”. Так, дійсно: “Вище небес милість Твоя, і до блакиті істина Твоя” (Пс. 107,5), тобто безмежна і невимовна милість Божа до милостивих! Тому, улюблені, не будемо забувати “добродійності... бо такі жертви благоугодні Богу” (Євр. 13, 16). Отож “будьте милосердні, як і Отець ваш милосердний” (Лк. 6, 36).

Добавить комментарий


Защитный код
Обновить

ukrline.com.ua Mu Rambler's Top100 ya.ts ya.me