Православные храмы

Храм апостолов Петра и Павла (в Академии управления МВД)

Строительство храма началось в апреле 2008 г. Первая Литургия была…

Храм великомученика Димитрия Солунского в Жулянах

Приходской храм села Жуляны. Самая старая деревянная церковь,…

Храм Преображения Господня (в Дарницком районе)

В 2011 году по благословению Блаженнейшего Митрополита Киевского и…
Записаться к психологу
Квалифицированная помощь консультации услуги профессионального психолога
s-boutique.ru

Публикации

Почему я болею?

Для большинства из нас болезни становятся испытанием, способным или сломать,…

Источник радости и утешения

Рождение каждого человека есть таинственное событие. В мир приходит новое…

Дружба, або надгробний Пам’ятник егоїзму

“Ниспавши с высоты, лежит на прахе дуб, перунами разбитый; А рядом гибкий плющ…

Святу Гору Афон вперше я відвідав у 1966 р. Після того був ще декілька разів. Але щоразу, коли знову наближаюся до неї, душу огортає благоговійний трепет.

Майже двохтисячолітня історія християнства на Афоні увібрала в себе багато великих імен і подій.

В першому столітті, через декілька років після Вознесіння Господа нашого Іісуса Христа, майбутню історію Афонського півострова визначила слідуюча подія — його відвідала Пресвята Богородиця. Зійшовши на берег, пише святий Стефан Святогорець, Вона сказала: “Місце це нехай буде моїм жеребом, котрий даний мені Сином і Богом Моїм! Нехай пребуде благодать Божа на місці цьому і на тих, хто живе тут з вірою і благоговінням. Цьому місцю я буду Заступниця і піклуватимусь за нього до Бога”. З того часу Афон став уділом Божої Матері.

В X столітті до берегів Афону чудесно прибула чудотворна ікона Пресвятої Богородиці — “Портаитисса” (“Вратарниця”), яка знаходиться в Іверському монастирі, від чого ще називається “Іверською”.

Перші згадки про окремих Афонських іноків-подвижників відносяться до IV століття, а в VII столітті Візантійський імператор Костянтин Погонат віддав півострів у повне розпорядження монахів, і з тих пір тут почали виникати монастирі. Так, з часом Афон став так званою монашеською республікою, куди за велінням Божої Матері не ступає жіноча нога.

Нерозривним з історією афонського монашества є історія монашества на Русі. Адже в першій половині IX століття на Афоні ніс подвиги та прийняв постриг монах Антоній — майбутній великий преподобний, засновник Києво-Печерського монастиря та родоначальник всього руського монашества.

Серед нині діючих на Афоні 20-ти монастирів визначне місце займає Свято-Пантелеймонівський руський монастир. Братія завжди радо і щиро зустрічає паломників. Зазвичай, відвідини монастиря розпочинаються молебнем перед найшанованішою святинею обителі — чесною главою святого великомученика і цілителя Пантелеймона. В особливо урочистих випадках розкручуються панікадила, як знак духовної радості і торжества.

Окрім Чесної Глави в монастирі зберігається велика кількість святинь: декілька часток Животворящого древа Хреста Господнього, частки мощей багатьох і багатьох святих. Серед них Іоанна Предтечі, 10-ти апостолів, святителя Миколая Чудотворця, багатьох афонських подвижників. Зберігається там і стопа святого всехвального Христового апостола Андрія Первозванного, благовіствуванням якого була освячена наша земля. Благоговійно вшановуються чудотворні ікони: Божої Матері “Єрусалимська”, Іоанна Предтечі, великомученика Пантелеймона, мученика Харалампія.

В багатій бібліотеці монастиря зберігається близько 2-х тисяч грецьких і слов’янських рукописів та біля 20-ти тисяч друкованих книг.

Живе монастир за своїм особливим общежительним уставом, коли і молитва, і праця, і трапеза є спільною для всіх. Богослужіння відправляються в Свято-Пантелеймонівському та Свято-Покровському храмах. Ігуменом монастиря є священноархімандрит Ієремія, що несе на Святій Горі свій послух уже більше 30 років. Сьогодні братія монастиря нараховує 60 чоловік.

Впродовж століть на Святу Гору приїздили та подвизались іноки різних національностей з різних країн світу. Греки і серби, болгари і румуни, грузини і молдавани. Було серед них дуже багато вихідців і з України. У наших предків козаків була традиція: остаток життя посвячувати Богу. Багато з них, після подвигів по захисту батьківщини, приходили на Святу Гору, де віддавалися подвигам посту і молитви. Велика монастирська костниця, де покояться за афонською традицією з надписами останки монахів, є тому свідченням.

Паломництво на Святу Гору відрізняється від відвідання інших святих місць можливістю доторкнутися до збереженої в віках традиції монашеського подвигу, переданого нам в спадок від святих отців молитовного досвіду святогорців. Богом просвітлені старці та благодатні умови для подвижництва, діють наче магніт, прикликаючи до себе тих, хто шукає богопізнання.

Добавить комментарий


Защитный код
Обновить

ukrline.com.ua Mu Rambler's Top100 ya.ts ya.me