Православные храмы

Храм преподобного Николы Святоши с нижним храмом мученика Иоанна Воина (на Лесной)

Храм возведен на территории военной части Т-0710, неподалеку от…

Храм священномученика Макария, митрополита Киевского

Настоятель храма прп. Феодора Освященного на Лукьяновке о. Константин…

Храм святителя Николая Мирликийского (у Дарницкого вокзала)

Освящение места закладки храма состоялось в день престольного…

Публикации

“Послужить вере православной...” 130 лет со дня рождения Александра Кошица

В честь 130-летия со дня рождения выдающегося украинского дирижера, композитора…

Увидеть Бога кончиками пальцев

По благословению Предстоятеля Украинской Православной Церкви Блаженнейшего…

Икона в Православной Церкви выступает в качестве визуализации молитвы

Со времен начала христианства в Киевской Руси через молитву перед иконами…

“Ниспавши с высоты, лежит на прахе дуб, перунами разбитый; А рядом гибкий плющ вокруг него обвитый. О, дружба, это ты!?” (В. А. Жуковский, “Дружба”).

Якщо ми уважніше вчитаємося в Біблію, то побачимо, що нерідко в одному слові міститься кілька смислових відтінків. Ось, наприклад, слово “любов”... Скільки всього про нього говориться. Переважно, це “попсово-пісенне” розуміння змісту цього слова. Говорити ж про любов Божественну в такому сенсі досить ніяково. По слову прп. Іоанна Ліствичника, той, хто наважується говорити про любов, говорить про Бога, а це недосвідченим небезпечно, оскільки Бог — це полум’я, яке спопеляє все нечисте. Проте досвід любові нам, немічним, доступний через слово, що в Біблії звучить як “філіо”, у перекладі з грецької — “дружба”.

Можна сказати, що слова “любов” і “дружба” — синоніми, але синоніми в духовному розумінні. Адже і дружити, і любити означає жити для когось. В катихізисі про це говориться, що ми повинні любити себе для ближнього і любити ближнього для Бога. Але це не значить, що Бог — монополіст, який скуповує наші почуття. Його любов є необхідною для нашого блага, це своєрідна підказка — як виконати першу заповідь так, щоб не створити собі кумира. Крім того, універсальна формула дружби звучить у словах Христа: “Немає більше від тієї любові, коли хто покладе життя своє за друзів своїх” (Ін. 15, 13). Отже, справжня дружба можлива тільки у Христі. І це має бути не просто гучною сентенцією, а нашою повсякденною реальністю.

Чому ж дружба жертвенна? І в чому полягає жертовність?

Одна з древніх нормандських саг доносить до нас історію однієї дружби, можна сказати, що це показовий приклад: на смертному одрі лежав один старий вікінг. Над ним, схиливши голову, сидів його давній товариш.

— А пам’ятаєш, — сказав хворому другу вікінг, — скільки всього ми з тобою пережили? Скільки разів я відводив від тебе смерть і витягував тебе з вогню.

— Знаєш, брате, — відповів йому на це товариш, — я згадую не тільки це, але і твій погляд, сповнений заздрощів і злоби, коли я був на вершині слави. Ти справді міг мене пожаліти, коли мені було скрутно, але ти мене ніколи не любив! ...

У такому випадку, що ж поєднує людей в дружбі?

Клайв Льюіс у своєму творі “Любов” казав, що в дружбі людей поєднують якісь спільні інтереси, а коли вони зникають, зникає і дружба. Але якщо наріжним каменем дружби стає Христос, тоді єдність між людьми євхаристична. Тобто вони стають єдиним тілом як в радості, так і в біді. Тоді дружба не закінчується на землі, але й продовжується у вічності.

Христос називає Своїх учнів друзями тому, що вони стали частинкою Його природи, Його нетлінного тіла. Ту ж саму єдність відчуває кожен християнин, який перебуває в Тілі Христовому — в Церкві, який чує сердечні слова Христа: “Я вже не називаю вас рабами, бо раб не знає, що робить господар його; а Я назвав вас друзями, бо сказав вам все, що чув від Отця Мого” (Ін. 15, 15).

Але дружба — це тільки сходинка до тієї любові, яку апостоли пізнали в день П’ятидесятниці, і тоді Христос міг назвати їх братами. Так назвала Богородиця прп. Серафима Саровського: “Цей від нашого роду”. Про це говорить досвід Силуана Афонського, який казав, що Дух Святий — це Любов Божа, якої причащається людина. І всі ми, християни, після Таїнства Хрещення стаємо друзями Божими, а після причастя — дітьми Його. Тільки нам необхідно зберегти це синівство всіма силами своєї душі, духа й тіла.

Діонисій Таргонський

Добавить комментарий


Защитный код
Обновить

ukrline.com.ua Mu Rambler's Top100 ya.ts ya.me