“Не роби собі кумира і ніякого зображення того, що на небі зверху, і що на землі знизу, і що в водах нижче землі; не поклоняйся їм і не служи їм” (Вих. 20, 4–5).

Цю заповідь, як і дев’ять інших, Мойсей отримав на горі Синай від самого Господа Бога для єврейського народу, який мав стати взірцем і просвітителем інших народів, що потопали в ідолопоклонстві і розбещеності. Друга заповідь забороняє поклонятись ідолам, кумирам, творінню людських рук і стихіям: сонцю, місяцю, вітру, морям, горам тому, що все це не має сили без Божого повеління. Ізраїльтяни зберігали і передавали свою віру дітям, онукам з покоління в покоління. Але коли ізраїльтяни попадали в оточення чи під владу язичників, як це сталось в Єгипті, то вони забували істинного Бога, який так багато для них зробив: за прикладом інших народів почали поклонятися ідолам, що все віддаляло їх від Бога істинного.

Після Вавилонського стовпотворіння люди розійшлися по всій землі і почали забувати істинного Бога. Однією з головних причин цього були гріхи, які віддаляють людей від Бога і затуманюють розум, а ще тому, що праведників ставало все менше, і не було кому вчити людей Істині. Тоді почала з’являтися неправильна віра. Оскільки вони бачили навколо себе багато незрозумілого і замість істинного Бога почали поклонятися сонцю, місяцю, вогню, вітру, тваринам, для чого вони робили їх зображення — ідоли. Крім того, почали будувати храми або капища, де, в більшості випадків, і приносили жертви перед цими зображеннями. Таке служіння неіснуючим богам все більше віддаляло людей від істинного Бога, і вони все глибше занурювались в безодню гріховності і розбещеності, що призводило до найжахливішої смерті — духовної. “Служіння ідолам, недостойним мати назву, є початок, і причина, і кінець будь-якого зла” (Прем. 14, 27).

Отже, ідол чи кумир — це зображення неіснуючих богів. Ці ідоли сприймалися людиною як жива істота, як справжній Бог. Оскільки люди втратили можливість безпосередньо спілкуватися з Богом після вигнання Адама і Єви з раю, і навіть забули Бога, то намагалися знайти для себе щось, у що можна було б вірувати і чому можна було б поклонятись, бо цього вимагає сама людська природа. Ідол чи кумир сприймається людиною як ідеал, який не має жодних недоліків, як всемогутній, що  може зробити все.

Люди поклонялися небесним світилам: сонцю, місяцю, зіркам. Наші предки слов’яни поклонялися сонцю, по-іншому — Ярило, Дажбог, Стрибог і Сварог — навіть після прийняття християнства. Поклоніння сонцю супроводжувалося жертвами та спорудженням ідолів.

Місяць і зірки також сприймалися людьми як божества, бо вони, як і сонце освітлювали землю, але вже не вдень, а вночі. До того ж, від місяця залежали припливи і відпливи моря, що посилювало вірування людей в силу місяця. Люди орієнтувалися по зірках в дорозі, коли ще не було годинників. Навіть більшовики вважали п’ятикінечну зірку одним із своїх символів.

Люди здавна поклонялися тваринам і ця форма ідолопоклонства називається 7 В різних частинах землі були свої особливо шановані звірі. Наприклад: в Єгипті — лев, в Індії — корова, в деяких країнах Сходу — бик і так далі.

Ще одним з предметів поклоніння був вогонь. Багато народів поклонялось вогню, вогонь вважався священним, з ним були пов’язані різні ритуали.

В сучасному світі ідолопоклонство розповсюджено дуже широко, хоча і не в таких грубих формах, як у давнину. Зараз люди не приносять жертви, але вони й далі поклоняються священним тваринам, людям.

Багато відомих людей сучасності стають кумирами мільйонів. Саме кумирами, бо слово “ідол” нині майже не вживається. Особливо популярними стали “зірки” футболу, баскетболу, хокею, тенісу. Наприклад, в Таїланді споруджено пам’ятник Девіду Бекхему, лідеру футбольного клубу Англії “Манчестер Юнайтед”, де його просто обожнюють і поклоняються його зображенню. У репортажах по телебаченню, газетах на питання: “Хто ваш кумир?” часто лунає відповідь: “Дієго Марадона, Маріо Лем’є, Майкл Джордан” і так далі.

Такі ж справи з телебаченням та му-зикою. Поп-зірки естради просто обожнюються, їм намагаються у всьому наслідувати. Вони зібрали навколо себе сотні тисяч шанувальників, які просто божеволіють, коли на сцені їх кумири. Зірки телебачення також захопили людей своєю майстерністю і зараз важко уявити людину, яка не знає Сталоне, П’єра Рішара, Елізабет Тейлор, а, головне, Оскара. Саме на його честь було названо найпрестижніший приз кінематографа. Зірки кіно можуть маніпулювати людьми не тільки на екрані кіно, але й у житті, вони стали “богами” навіть для самих себе.

Кожна віруюча людина повинна боротись з таким злом, як ідолопоклоніння. Боротьбу з ідолопоклонінням люди вели не тільки з зовнішніми ворогами, але й зі своїми гріховними схильностями: гордістю, обжерством, любостяжанням. Горда людина вважає, що вона не має недоліків, насміхається над думками інших. Вона свою волю ставить вище волі Божої.

Людина, яка думає лише про те, щоб наповнити своє черево чи добряче випити, також грішить проти другої заповіді: бо чревоугодники думають тільки, щоб смачно з’їсти, добре випити “...бог їхній — черево, і слава їхня — в соромі”

(Флп. 3, 19).

Коли люди бачать в багатстві весь сенс життя — це теж ідолопоклонство.

Разом з тим, вшанування ікон потрібно відрізняти від поклоніння ідолам. Ікона — це слово грецьке і означає образ. На іконах зображають Спасителя, Божу Матір, янголів, святих угодників. Вшановуючи ікони, ми поклоняємось не самій речі (дереву, металу), а тому, хто на ній зображений. Ікони пишуть тому, що молитись перед видимим образом легше і вони нагадують нам діла Божі, і святих Його. До того, ми говоримо про іконовшанування, але не про поклоніння іконі, бо ми не язичники, щоб поклонятись будь чому, крім Бога. А протестанти і сектанти говорять, що православні, поклоняючись іконам, порушують другу заповідь. Але це спростовують інші факти. В Старому Заповіті сам Бог повелів Мойсею поставити двох херувимів у Скінії завіту: “І будуть херувими з розпростертими уверх крилами, закриваючи крилами своїми кришку, а лицями своїми будуть один до одного: до кришки будуть лиця херувимів” (Вих. 25, 20). Сам Господь послав чудесне зображення Свого Лику едеському князю Авгарю. Однак сектанти, відкидаючи божественні зображення, таким чином не визнають і можливість втілення Духа Святого, і одухотворення матерії, що суперечить основам християнського вчення.

Ідол — мерзота, а ікона — велика святиня, яка творить чудеса. Вклоніння мощам є також душеспасенним для людей, оскільки через мощі діє благодатна сила Божа. Бо навіщо тоді було Богові залишати нетлінні тіла святих угодників?

Люди також шанують святі храми, священні предмети, бо нагадують про Бога та святих угодників. Святі місця знаходяться під захистом Самого Бога, Божої Матері і святих Божих. Мати Божа захистила Почаївську Лавру від нападу турків під час їхнього походу по Україні. Вона разом з янголами з’явилась на небі, коли турки штурмували Почаїв і повернула ворожі стріли.

Особливо шанують люди святі місця Єрусалиму, оскільки там жив Сам Господь, а також шанується плащаниця Господня та хрест, на якому Господь був розіп’ятий. Все це не суперечить другій заповіді. Отже, друга заповідь Закону Божого забороняє служіння і поклоніння ідолам.

Віктор ЩЕРБУК