Православные храмы

Храм мученика Иоанна Воина (при госпитале воинов-интернационалистов в Пуще-Водице)

Небольшой деревянный храм-часовню при госпитале открыли в январе 2007…

Храм преподобного Серафима Саровского в Пуще-Водице

Вопрос о строительстве церкви для Пущи-Водицы встал вскоре после…

Свято-Троицкий храм Китаевой пустыни

Согласно преданию, Китаевская пустынь была основана в ХІІ столетии…
Публикации

Семь Столпов Православия. Пято-Шестой Трулльский Собор

Исторически сложилось так, что ни Пятый, ни Шестой Вселенские Соборы не…

“Остров Святых”. История Кипрской Православной Церкви

В годы правления султана Сулеймана I Великолепного (1520–1566) Османская…

Всему миру предивный Покров

Церковь с глубоким благоговением почитает Пресвятую Деву Марию, возвеличенную…

Вплив харизматичних “церков” на наші школи

У сучасному суспільстві в період демократизації посилилися тенденції пошуку духовної основи як особистого, так і суспільного життя. Разом із товарами з-за кордону до нас кинулися місіонери всіх мастей, щоб “просвітити” нас духовно і вивести на шлях процвітання.

Минув час. “Бум” захоплення “новими релігіями” закінчився, і тепер ми можемо проаналізувати результати такого “одухотворення” народу.

Віра в Бога — це особисте право кожного. Однак коли вчитель-сектант керується не педагогічними та дидактичними принципами, а переконаністю у своєму духовному місіонерстві, то це відображається не тільки на якості навчання, а й на психічному здоров’ї дітей. На це не раз звертали увагу і школярі, і вчителі в різних навчальних закладах м. Києва.

Як звичайному вчителеві розібратися в розмаїтті релігійних течій?

Як відрізняти традиційні релігії, що становлять собою стрижень духовності будь-якого народу, від деструктивних релігійних організацій, які часто є тоталітарними сектами?

Як упізнати в приємних, підкреслено доброзичливих людях, котрі підходять до вас на вулиці, заходять у школи, приходять додому, вербувальників-сектантів?

Як самому не потрапити до вміло розставлених пасток і вберегти від цього ближнього, своїх власних дітей?

Відомо, що не буває духовності “взагалі” — окремої від певної релігійної системи або культури. Навіть у радянські часи духовність виховували на прикладах літературних творів відомих класиків — Шевченка, Лесі Українки, Пушкіна, Лермонтова та інших. Духовним фундаментом нашої культури і нашого народу завжди було Православ’я.

Будь-яка духовність укладається в рамки тієї чи іншої релігійної системи, і навіть сатанізм можна називати “духовністю”, проте, ця духовність руйнівна, деструктивна. Професор, доктор філософських наук Ю.А.Шрейдер писав, що “... саме поняття “духовність” не є однозначно позитивним. Комунізм, нацизм, певною мірою духовні, однак ця духовність руйнівна. Не буває “духовності” взагалі, бувають духовні традиції — добрі і погані”. Як свідчить практика, анонімну духовність проповідують представники деструктивних релігійних новотворень. Визначними рисами таких учень є приховування своєї повної доктрини навіть від своїх адептів, маскування свого релігійного окультно-містичного віровчення під духовні знання, культурологічні дослідження і новації.

До псевдохристиянських деструктивних релігійних організацій вчені відносять “Свідків Єгови”, “Церкву об’єднання Муна”, “Церкву Христа”, “Богородичний центр”, “Сім’ю” тощо. Серед деструктивних релігійних організацій східної орієнтації можна назвати “Міжнародне товариство Крішни”, “Трансцендентальну медитацію”, “Брахма-Кумарис”, “Сахадж-йогу”, послідовників Раджніша й інші об’єднання і тантричні секти.

Неорелігійні течії заполонили Україну. Особливу небезпеку викликають релігійні утворення харизматичного типу, найактивнішими і найчисельнішими серед яких є об’єднання харизматичних “церков” України, куди входять “Слово віри” і “Перемога”. Досить активно до їхньої діяльності залучають учителів, адже вони потім ведуть пропагандистську роботу серед колег, дітей та батьків.

Коли людина приходить до харизматичної “церкви”, її відразу оточують увагою, турботою, включають у так звану домашню групу. На противагу домашнім незгодам, проблемам на роботі новонаверненому відкривається життя в радості серед “сестер і братів”. А привести до “нового життя” своїх колег по роботі, учнів та їхніх батьків — священний обов’язок учителя-харизмата.

Запрошують на служіння безпосередньо в класи, інші приміщення школи, порушуючи цим чинне законодавство України, але механізм покарання за протиправні дії в державі сьогодні не вироблений. Ми відокремили “церкви” харизматичного спрямування саме тому, що члени “церкви” настільки швидко змінюють свою життєву позицію, безапеляційно виконуючи волю пастора, що зміни в поведінці помітні кожному і викликають занепокоєння, бо провідною цільовою установкою богослужінь виступає культ обожнювання “єдиної вірної, богообраної держави Америки”, у якої ми повинні всьому вчитися. Яка ж тут може бути розбудова незалежної держави, коли віруючі цілком залежні від слова пастиря.

Наукові дослідження встановили, що у вчителя, який відвідує харизматичну “церкву”, пройшов хрещення, відбуваються зміни у психологічному стані. Знижується інтелектуальний рівень, погіршується сприйняття, особливо нової нестандартної інформації. У поведінці спостерігаються агресивність і, поряд з цим, апатія до всього, що не стосується життєдіяльності церкви. З’являється боязливість прийняття швидких та самостійних рішень, без порад лідера.

Окремо досліджувалося питання впливу харизмата, який працює учителем початкової школи, на учнів. Діти знаходяться під його впливом чотири-п’ять годин на день. Практика життя доводить, що характер вчителя початкової школи дзеркально відбивається на психологічному мікрокліматі класу, вмінні дітей вчитися, засвоювати новий матеріал, стилі поведінки, ставленні до однокласників тощо. Крім залучення все нових і нових членів, учитель-харизмат перед кожним уроком молиться разом із дітьми незалежно від віросповідання та бажання дітей та їх батьків.

Результати опитування та спостереження свідчать, що у переважної кількості учнів початкових класів, учителі котрих відвідують харизматичні “церкви”, простежується знижений рівень уваги, сприйняття, світогляду. У дітей змінюється темперамент та риси характеру, вони не здатні долати труднощі, простежується відмова від активної життєвої позиції, змінюються структурно-логічні мовні зв’язки (даний показник подібний до визначення “людина після інсульту”). Іншим учителям після вчителя-харизмата надзвичайно важко працювати: неможливо скоординувати увагу всього класу, пояснення нового матеріалу сприймається надзвичайно повільно, після третього повторення і більше.

Навіть 3–4 віруючих учителів, котрі пройшли школу лідерів, здатні контролювати освітньо-виховний процес усієї школи, створювати відповідний психологічний мікроклімат та практично керувати громадською думкою.

Крім того, в Україні дається взнаки система соціального навчання, тренінгів, що проводять фонди та різноманітні благодійні місії від цих церков. Дорослі навіть і не підозрюють, що таким чином відбувається втручання в їхню підсвідомість, бо різких змін у собі не помічають.

Проблему діяльності неорелігійних церков в Україні неодноразово висвітлювали в пресі, але існує як негативний, так і позитивний погляд на проблему з боку тих, хто з різних причин зацікавлений у їхньому функціонуванні. Ми ж займаємо чітку позицію — вплив харизматичних “церков” змінює менталітет нації, призводить до втрати гордості за свою державу, її історію, впевненості в майбутньому. Тому на сьогодні нагальним є питання обмеження діяльності харизматичних “церков”, висвітлення їхньої діяльності та глибокі наукові дослідження результатів впливу адептів церков на віруючих.

Людмила ПУНДИК, старший викладач кафедри соціальної педагогіки Національного педагогічного університету ім. М. П. Драгоманова, голова науково-педагогічного центру св. Володимира

 
Поиск на сайте
Календарь
ukrline.com.ua Rambler's Top100 ya.ts ya.me Mu