Православные храмы

Храм благоверного князя Ярослава Мудрого на Березняках

Строительство храма святого благоверного князя Ярослава Мудрого на…

Воскресенский храм на Печерске (Афганская церковь)

Церковь Воскресения Христова. Бывший приходской храм Печерского…

Публикации

И что же это было?

Проекция государственных Украино-Грузинских отношений на церковную плоскость.…

Учение святого апостола Павла о воскресении мертвых

на основании текста из его Послания к Солунянам, читаемого во время…

Почему болеют наши дети?

Все болезни имеют сердечное, духовное происхождение.

Пам’яті С.І. Пономарьова, вченого-бібліографа, літературознавця, журналіста, поета, члена-кореспондента С-Пб Академії наук, члена-засновника і почесного члена Православного Палестинського Товариства.

Починаючи з 50-х років ім’я Пономарьова було відоме в учених кругах і не сходило зі сторінок наукових видань того часу. Свої праці він розміщував в “Записках Імператорської Академії наук”, в “Київських Єпархіальних Відомостях”, “Полтавських Єпархіальних Відомостях”, “Отечественных записках”, “Трудах Киевской Духовной Академии”, “Киевлянине” (старому) і в багатьох інших тогочасних журналах і газетах.

Народився С.І.Пономарьов у 1828 році, 3 серпня, в м.Конотопі Чернігівської губернії (нині Сумська обл.). Після закінчення Ніжинської гімназії (1841–1848 рр.) вступив до Київського університету св. Володимира (нині університет ім. Т.Г.Шевченка) на історико-філософський факультет, що закінчив у 1852 році. До 12-ти років він володів крім української, російської — латинською і німецькою мовами, пізніше грецькою. Багато років працював Пономарьов вчителем у Полтаві.

Через хворобу він оселився в повітовому містечку Конотопі, у будинку своєї сестри, матері дуже численної родини — 23-х дітей і онуків, допомагав у їхньому вихованні й становленні, весь свій час присвячував справам милосердя і допомоги місцевій церковній школі.

Так, свою величезну гарну бібліотеку — до 1863 року вона нараховувала три тисячі томів, а на кінець життя — п’ятнадцять тисяч, він перед смертю подарував Конотопському земству.

Багаторічні пошуки С.Пономарьова дали змогу підготувати і випустити багато праць про видатних письменників і вчених нашої країни. З любов’ю ставився він до творчості Т.Г.Шевченка і популяризував її на сторінках періодики. За підписом “Тарасій Звонков” Пономарьов друкує в журналі “Новое время” велику літературно-бібліографічну бесіду про “Кобзаря” Шевченка. Розшукав й надрукував вісім листів Т.Шевченка до різних людей (Киевская старина, 1883 р. № 2).

Величезну кількість творів, що вийшли з-під його пера, було присвячено питанням суто богословським і на теми релігійно-морального характеру. Він брав активну участь у складанні бібліографічних праць до творів Ломоносова (1865 р.), у період з 1868 по 1872 рр. підготував і видав бібліографічний матеріал про відомих церковних діячів — архімандрита Чернігівського Філарета, Київського митрополита Євгенія Болховитинова, преосвящ. Інокентія Херсонського і багатьох ін.

“Основна риса бібліографічних праць Степана Івановича, — писали про нього дослідники, — надзвичайна пунктуальність і докладність подаваних в них відомостей. Тонка ерудиція, величезний досвід, багатющі знання навіть в найдрібніших літературно-історичних фактах — проходять червоною ниткою через усю його літературно-наукову спадщину. Природжена пам’ять і виключна уважність його до книги — цілком заміняли йому столичні книгосховища і давали можливість за допомогою тільки однієї своєї бібліотеки, сидячи в глухій провінції, не маючи будь-яких книгосховищ, з успіхом працювати на полі бібліографії і творити те, що, може, для інших під силу тільки робити в великих бібліотечних центрах... Часто-густо до нього, скромного провінційного трудівника, але з іменем найавторитетнішого ерудита-бібліографа, звертались за всілякою бібліографічною інформацією, з великих бібліотечних центрів, де було більше засобів, ніж в Конотопі...”

Працюючи над історією України, М.Костомаров звернувся до нього з листом, де зокрема, писав: “...мені справедливо радили шукати знайомства з місцевими жителями або сусідами, котрі могли б подати мені освічену допомогу, і рекомендували перш за все Вас, шановний добродію Степане Івановичу...”.

В 1872 році Пономарьов реалізує свою давнішню мрію — побувати в Палестині. В червні він їде на Схід, де складає каталоги бібліотеки в монастирі Русіка на Атобі (або Афон, Іллінський скит в Греції, звідки походив і засновник Києво-Печерської Лаври прп. Антоній). Звідти через рік приїздить до Палестини, де він також складав каталоги консульської бібліотеки Духовної Місії в Єрусалимі.

Перебуваючи на Св. Землі, він виконав численні роботи по складанню каталогів бібліотек Духовної Місії і російського Генерального Консульства в Єрусалимі, Пантелеймонівського монастиря на Афоні, а також видав збірку віршів “По Святой земле”.

Чимало зроблено для Успенської церкви старанністю С.І.Пономарьова: ікона Божої Матері, іменована “Скоропослушниця”, у різьбленій золоченій рамі, написана на Афоні, надіслана в благословення від монастиря св. великомученика і цілителя Пантелеймона; розпочаті в церкві з благословення преосвящ. єпископа Веніаміна, поза богослужінням, читання між утренею і обіднею.

“Як добре помирають віруючі в Господа Іісуса”, — говорив проф. А. Дмитрієвський. Ніжна, глибоко релігійна душа Степана Івановича, що залишила вже давно все земне, жила в цей час лише “молитовними зітханнями” про суєту світу і думками про потойбічне своє буття.

На жаль, могилу Пономарьова було зруйновано у 30-х роках під час руйнування самої церкви Успіння Пресвятої Богородиці, окраси Конотопа.

У рік 175-річчя з дня народження і 90-річчя з дня смерті помолимося про упокоєння душі його. Безсумнівно, багато хто буде ще звертатися до його праць за довідками і за порадою.

3 серпня відбулася історико-краєзнавча конференція “Золоті імена Конотопщини”, на якій відзначено життевий і творчий шлях науковця, гідний щирої поваги і вдячного визнання наших сучасників. Із заключним словом виступив владика Інокентій, Єпископ Конотопський і Глухівський.

Праправнуки рідного брата С.І.П. — Івана Івановича Пономарьова (1815–1871) — Жанна Іванова, Валерій Авдєєнко

Добавить комментарий


Защитный код
Обновить

ukrline.com.ua Mu Rambler's Top100 ya.ts ya.me