Православные храмы

Храм апостолов Петра и Павла (у Дарницкого вокзала)

До революции неподалеку от Дарницкого железнодорожного узла стояла…

Свято-Троицкий храм Китаевой пустыни

Согласно преданию, Китаевская пустынь была основана в ХІІ столетии…

Храм блаженной Ксении Петербургской (на Святошинском кладбище)

Святошинское кладбище примечательно тем, что здесь покоятся Христа…
Как зайти на hydra
как зайти на hydra
hydra-shop.xyz

Публикации

Святитель Иоанн Златоуст

Иоанн Златоуст, архиепископ Константинопольский, родился около 344 г. в…

Святитель Михаил, первый митрополит Киевский

Как свидетельствует Иоакимовская летопись, святитель Михаил был по…

Воспоминание об аде или бывают ли наркоманы бывшими

Есть на ул. Терещенковской, в самом центре Киева, маленькая тихая гавань для…

Усе, що ми маємо в житті, — це дар Божий, талант. Але, мабуть, найбільший дар, яким володіємо ми, віруючі люди, — це наша Богом дарована християнська віра. І ті, хто має цей талант, зобов’язані множити його для слави Божої і для спасіння.

Ми носимо звання християн. Це звання дає особливі, надзвичайні можливості і переваги. Християнин — член Святої Церкви. Йому відкрито доступ до її священнодійств і Таїнств. Християни завжди перебувають під покровом сильних і діючих молитов Церкви. Християни — діти Бога Отця, члени Бога Сина, храми Бога Духа Святого. Усі дари Божественної благодаті, “усе потрібне для життя і благочестя” (2 Пет.1, 3) готове вилитися на нас. Нам обіцяно на небі вічне блаженство в найтіснішому єднанні з Богом. Маючи настільки високі права і переваги, ми повинні пам’ятати і про ту величезну відповідальність, що накладає на нас звання християнина. Ми зобов’язані бути християнами не тільки за йменням, але і по суті. Це звання кожен повинен виправдати своїм життям, щоб у визначений час дати відповідь Подателю усіх благ — Богу.

Бути християнином у житті дуже відповідально і важко. Бути справжнім християнином — це значить насамперед розпинати себе разом з Христом усе своє життя в ділах, словах і думках. Ми не можемо сказати, що нині немає гідних і праведних християн. Багато людей достойно і благочестиво йдуть своїм християнським шляхом і свято несуть свій життєвий хрест. Якби не було зараз справжніх християн, не міг би донині існувати світ. Благодать Божа має величезну силу, і її дії не припиняються серед вірних рабів Божих, які свідчать світу про Бога і про євангельську правду. Але є і такі християни, які тільки називаються так або вважають християнством дотримання деяких обрядів, не піклуються про чистоту своєї душі і легко піддаються гріховним схильностям.

Є чимало таких християн, які, помічаючи в собі деякі добрі природні властивості, наприклад, м’якість серця, простоту, працьовитість і т.д., обманюють самих себе, не думають про свій внутрішній стан, не борються зі своїми гріховними помислами і бажаннями. Під час земного життя Спасителя фарисеї дуже ревно виконували зовнішні вимоги Закону Божого, даного через Мойсея, проте Господь називав їх гробами розмальованими, повними всередині всякої нечистоти (Мф. 23, 27). Часто і ми стаємо схожими на ці поваплені гроби і заслуговуємо осуду.

Щоб бути дійсним християнином, потрібен життєвий труд і подвиг, необхідно постійно заглядати у власну душу і серце, мати постійний самоконтроль. “Я співрозп’явся Христові, і вже не я живу, а живе в мені Христос”, — говорив про себе святий апостол Павел (Гал. 2, 19–20). Тобто разом із Христом розп’явся, помер для гріха, викорінив у собі все нечисте і гріховне. Тепер не я живу, але живе в мені Христос — тепер я мислю, відчуваю, бажаю і дію не інакше, як за прикладом Христа, за Його вченням, за допомогою Його благодаті. Співрозп’ястися Христу — це значить досягти свободи повної і досконалої, коли над нами не буде панувати ні диявол, ні наша власна зла воля.

Щоб достойно носити звання християнина, ми повинні, як апостол Павел, умирати для всього гріховного і жити для усього святого. Усе потрібно робити не інакше, як з любов’ю до Господа. Знак любові повинен бути на всіх справах наших. “І якщо роздам усе добро моє і віддам тіло моє на спалення, а любові не маю, то нема мені з того ніякої користі" (1 Кор. 13, 3).

Будемо молитися, трудитися, вірити, сподіватися і найголовніше — любити. Будемо множити Богом дані таланти, щоб, коли прийде Господь і зажадає звіту, ми могли сказати: “...господарю! П’ять талантів ти дав мені; ось ще п’ять талантів я придбав на них” (Мф. 25, 20) і почути: “ ...гаразд, добрий і вірний рабе! У малому ти був вірним, над великим тебе поставлю; увійди в радість господаря твого” (Мф. 25, 21). Амінь.

Проповідь Блаженнішого Володимира, Митрополита Київського і всієї України

Добавить комментарий


Защитный код
Обновить

ukrline.com.ua Mu Rambler's Top100 ya.ts ya.me