Православные храмы

Храм иконы Божией Матери «Всех скорбящих Радосте» (на кладбище Берковцы)

В бывшем ритуальном зале на Берковцах (81‑й участок, на центральной…

Покровский храм Покровского монастыря

Первоначальный соборный храм Покровского женского монастыря…

Храмы Богоявления и Жен-Мироносиц (на Позняках)

Первый молебен был отслужен на Пасху, 29 марта/11 апреля 2004 г.…
Публикации

Крестом освятил земли киевские

Владимир был внуком святой равноапостольной княгини Ольги, сыном Святослава (†…

Знают ли православные Библию?

Вы не люди Библии! — упрекают православных адепты современных протестантских…

Роль Церкви в современном обществе

Наша эпоха — время столкновения противоположностей, политических споров,…

Не бути Іванами безрідними

Сьогодні у молодіжному середовищі, на жаль, широко розповсюджені такі пороки, як наркоманія, алкоголізм, злочинство, статева розпуста, які вкрай згубно впливають на них, знецінюють особисту відповідальність та відповідальність за долю країни, нівелюють почуття патріотизму та національної свідомості.

Причиною цих явищ є духовна порожнеча, що утворилася внаслідок багатолітньої атеїстичної пропаганди.

Нині необхідна спільна робота педагогів, вчених, працівників культури і ЗМІ, щоб налагодити виховання зростаючого покоління у православній вірі, зробити необхідний внесок у справу збереження та відродження в молодих серцях кращих історичних і релігійних традицій нашого народу.

(із звернення Священного Синоду УПЦ до Президента, Уряду, Верховної Ради України у зв'язку з проблемами молоді.)

 

Про те, наскільки складною, але важливою є така робота, наша бесіда з викладачем історії України та релігієзнавства, методистом Промислово-економічного коледжу НАУ Н. Г. Сазоновою.

- Теоретики стверджують, що цивілізоване суспільство, яким хоче стати й Україна, - розповідає Ніна Григорівна, - має бути високоосвіченим, демократичним. Але практика доводить, що досконалості будь-яке суспільство досягає, дотримуючись не тільки цих умов, але й сповідуючи гуманність, високу мораль.

- Нинішні часи, на жаль, не можна назвати високогуманними і моральними.

- Так, засоби масової інформації, особливо західні, доносять до наших дітей, окрім позитивних прикладів вселенського досвіду розвитку людства, його культури, ще й негативні прояви людського буття, в основі яких лежать цинізм, жорстокість, злоба, відчуття вседозволеності. Від споглядання цього наші підлітки стають бездуховними.

Суспільствознавчі науки намагаються дослідити причини таких негативних явищ та знайти радикальні шляхи виходу із цієї складної ситуації, в якій опинилися педагоги, медики, батьки. А причини лежать на поверхні і їх можна побачити неозброєним оком.

Людина не народжується зразу високоморальною. Щоб вона стала достойним членом суспільства,  необхідно докласти багато зусиль не тільки батькам, педагогам, а й самій людині. Все позитивне, що криється в потаємних куточках її душі і тіла, суспільство мусить реалізовувати як собі на користь, так і на користь самій людині. Якщо ж суспільство забарилось або не було здатним позитивно впливати на особу і виховати з неї справжнього громадянина, то воля, бажання і потреба самої особи через механізм самоусвідомлення мають почати процес самореалізації; тоді людина не йтиме непередбачуваними манівцями життя, а обере собі достойний спосіб існування. Але керуючий і направляючий орган все ж має існувати і допомагати у виборі життєвого шляху. Вважаю, що цим органом повинна бути Православна Церква, бо часто батьки не є авторитетом для своїх дітей.

- Чи не здається Вам, що саме для цього дуже важливим було б запровадити викладання у навчальних закладах Закону Божого? Бо, інакше, діти, не маючи уяви про святість, гріх, заповіді Божі, часто виростають здатними на аморальні, жорстокі, кримінальні вчинки.

- Згодна з Вами абсолютно. Я працюю з дітьми 25 років і бачу, де ми, батьки, педагоги, суспільство, припускаємо у вихованні помилки. Необхідно пам'ятати, що навіть дар мовлення, притаманний лише людині, ще не визначає: буде вона розмовляти чи ні (приклад: діти-мауглі). Згадаймо, куди батьки ведуть вперше своїх малолітніх дітей: ні, не в церкву, а в цирк та зоопарк, де, окрім блиску костюмів, вогнів та гучної веселої музики, існують ще й страждання тварин, яких упокорюють відомими всім нам методами. Я багато років не відвідую таких заходів, бо тяжко і соромно дивитися в голодні, змучені очі тварин. Чому там навчиться дитина? Відверто скажу: байдужості, а то й безжальності. Дуже б хотілося, щоб найперше батьки вели своїх дітей в Храм Божий, де дитина навчиться любити ближнього і не чинити йому зла.

Вже не буду говорити про те, що пов'язує сучасних батьків і їх дітей-підлітків, які якраз потребують особливої уваги і поваги. Ось приблизний діалог їх спілкування: "Їв?" - "Їв", "Уроки вчив?" - "Вивчив", "Здоровий?" - "Так". "Тоді йди спати". - "Угу". Хронічна відсутність батьківського часу на вирішення проблем дітей-підлітків (закоханість, зрада, стосунки із зовнішнім світом взагалі) призводять до втрати батьківського авторитету, пошуку місця, де тебе зрозуміють, а це може бути вулиця чи тоталітарна секта.

На землі для людей повинні бути святі місця, до яких їм би хотілося прийти, очистити душу, посповідатися, збагатитися духовними цінностями. Весь православний світ знає, що найсвятішим на землі є місце, де жив, проповідував і постраждав за нас Іісус Христос. У нас в Україні святими є Києво-Печерська Лавра та Почаївська Лавра. Запитайте у наших дітей, чи хтось про це знає? Про це знають навіть не всі дорослі.

Впевнена, що починати виховувати високодуховну особистість необхідно разом із Церквою ще в дошкільному віці. Бо моральні принципи, засвоєні в дитинстві, є стійкими і непорушними протягом усього життя людини. Навчена ще в дитинстві милосердю, гуманності, батьківській вірі особистість ніколи не спокуситься чужими цінностями.

- Ваша рубрика "Скрижалі духовності" в журналі "Коледжанин", мабуть, і має на меті заповнити духовний вакуум?

- Так. Спостерігаючи за станом поведінки сьогоднішніх студентів, аналізуючи їх світогляд, розумієш, що психологічно вони готові сприймати будь-яку нерелігійну віру, якщо за неї будуть переконливо і активно агітувати. Цим часто зловживають підозрілі, далекі від справжньої релігії люди й заборонені організації. А де ж ми в цей час? Як ми могли допустити існування "Білого братства", чому ми не б'ємо у всі дзвони, коли наші діти відвідують сатанистські секти і сповідують їх ідеали? Такі секти виховують фанатів-вбивць, повністю підкоряючи волю підлітків, роблячи з них зомбі. До речі, в ці секти потрапляють не тільки діти звичайних людей, а й можновладців. Але й можновладці опускають свої руки від безсилля, від неможливості самотужки подолати цю проблему. А державні силові, ідеологічні структури не завжди в ці ситуації втручаються.

Тому рубрика "Скрижалі духовності" журналу "Коледжанин" дійсно намагається заповнити, як Ви говорите, духовний вакуум, найперше у відсутності елементарних знань про батьківські ідеали, православну віру своїх предків. На жаль, минуле нашої, достойної всілякої пошани і поваги, нації недостатньо вивчалося в силу різних обставин. На вікових шляхах ми розгубили свої етичні риси: чарівність, щирість, доброту, миролюбивий характер, релігійні ідеали нації. А було б не зайвим знати, що поєднання етнічних і релігійних звичаїв і традиції надають нашому народу особливого колориту, опоетизованості, шляхетності, витонченості.

Ось все це я й хочу донести на сторінках журналу до читацької аудиторії, щоб наші діти пам'ятали, що вони не безбатченки, не безрідні Івани, а мають свою цікаву, оздоблену всілякими чеснотами минувшину, в якій є безмірна кількість загальнолюдських і притаманних лише нашій нації ідеалів, придатних для відродження і передачі своїм нащадкам.

Звичайно, журнал молодий, йому лише рік, традиції нашої діяльності лише в розвитку. Тому б ми були дуже вдячні за незлобні, доброзичливі, зважені побажання чи зауваження, за співпрацю, допомогу, особливо з Вашим друкованим органом. Адже джерела православної духовності, честі, сердечні, не лукаві, мають глибоке коріння і віковий досвід особистого прикладу служіння вірою-правдою високим ідеалам християнської віри.

Думаю, що загальними зусиллями педагогів, соціологів, медиків, істориків, богословів, нарешті, урядовців і депутатів необхідно окреслити такі морально-духовні орієнтири, які допоможуть визволити наших дітей із пітьми чужинського світогляду і виховати їх здатними закласти надійний фундамент міцної держави і нашого майбутнього.

Підготувала Олена Головіна

 
Поиск на сайте
Календарь
ukrline.com.ua Rambler's Top100 ya.ts ya.me Mu