Святість цього великого свята в очах селян була такою, що веселощі і розваги займали другорядне місце. Наприкінці Страсного Тижня господині пекли пасхи з дотриманням найсуворішого посту і молитов - не можна було спробувати навіть крихітку скоромного тіста.

Опівночі на Хресний хід ходили, зазвичай, усі. Ніхто не міг залишитися без церковної служби у пасхальну ніч. іноді родина змушена була розділитися: одні йшли на "полуношницю", інші - на світанку. Стихиру "Воскресение Твое, Христе Спасе, Ангелы поют на небеси" і тропарь "Христос воскресе из мертвых" співали в церкві не лише співці, а й парафіяни.

На Великдень, як і тепер, христосувалися, дарували один одному крашанки, священик зі співцями ходили славити Христа по хатах. У деяких місцях відправляли молебень у полі на кошти громади, влаштовували гуляння, катання яєць, танці, гойдалки, інші ігри як неодмінні атрибути цього свята.

Священик і псаломщик ходили по селах з іконами в супроводі "богоносців" - селян, які несли ікони і хоругви. В дорозі ікони покривали вишитими рушниками. На ніч їх залишали у каплиці, якщо вона була, або ж у когось в хаті. Селяни, які прийшли за іконами з інших сел, розташовувалися, як і причт, на ночівлю у цьому селі. Після славлення священику і псаломщику, а також церковному сторожу і проскурниці "христосували" яйця і пряники в кожній оселі.

Пасхальний обхід з іконами усіх будинків у великому селі поділявся на дві частини. Обійдуть половину села - 50 будинків - і несуть ікони на ніч у приміщення училища. Там ночують і деякі з "оброшників"- так називали тих, хто носив образи. Туди ж приходили баби, приносили свічки, пекли всю ніч, просили кого-небудь із грамотних читати акафіст. Прийнято було заносити туди глечики з медом і свічкою ("канунички"). Свічки в них горіли всю ніч - "для спомину померлих".

Якщо в селі був причт з іконами, то розваги починалися тільки після їхнього відходу, коли кінчалися всі молебні.

Підготував Дмитро Олєйніков