Чорнобиль — це не тільки опалена у 1986 році атомом земля, це земля древлян — людей, які споконвіку проживали в цих дрімучих лісах, на цих запашних луках та берегах незчисленних річок та озер.

Це і земля, яка стала колискою християнства, коли майже 2000 років тому піднімався по річці Прип’ять учень Христа — святий Андрій Первозванний і за давніми переказами місцевих старожилів, саме на цій горі він зупинявся, під дубами, де тепер стрімко здіймається древній храм святого пророка Ілії.

А навкруги, на превеликий жаль, стоять, опалені атомом, почорнілі, напівзруйновані колишні людські оселі. З того часу, коли сталася Чорнобильська трагедія, минуло вже 16 років. Люди, які жили тут раніше, мають вже нові місця проживання, а їхні діти, мабуть, і нову Батьківщину. Але коли вони приїжджають в Чорнобиль у день сумної дати 26 квітня і приходять до Церкви, споглядаючи навкруги на все зруйноване, а сам храм бачать відроджуваним, то вони, звісно, починають вірити в поступове відродження Чорнобильської землі. Цю надію громада Свято-Іллінського храму має не тільки зберегти, але й поступово втілювати в життя.

Всі наші парафіяни свято вірять, що відродження цієї землі почнеться саме з храму, з Дому Божого. І зміцнив нашу віру Предстоятель Української Православної Церкви Блаженніший Митрополит Володимир. За його благословенням на землю Чорнобильську в храм святого Божого пророка Ілії у вересні минулого року хресним ходом з Києво-Печерської Лаври прибула часточка мощей преподобного Агапіта Печерського, лікаря безмездного.

Вперше після аварії на ЧАЕС на землю, опалену атомом, єпископ Переяслав-Хмельницький, вікарій Київської Митрополії, керуючий справами УПЦ владика Митрофан, привіз дорогоцінний дар — часточку мощей лікаря безмездного і цим святим даром зміцнив у людей, які тут проживають, надію на зцілення цієї нещасної землі, ще раз підкреслив, що колиска православ’я — Києво-Печерська Лавра не залишить Свято-Іллінську церкву.

І, незважаючи на радіацію, на скрутні обставини, в яких нині проживають мешканці Чорнобиля, наша громада згуртована, вірить у Промисел Божий, молить Бога, щоб зайняти своє законне місце серед православних парафій Київської єпархії.

До речі, Чорнобильське благочиння доаварійного періоду було одним з найміцніших осередків, а сам храм мав статус собору, і на просторах від Києва до Овруча займав одне з визначних місць.

Враховуючи те, що храм святого пророка Ілії єдиний, що залишився на всій величезній території зони відчуження, думаємо, що він повинен стати центром  відродження цієї землі.

Одного вересневого ранку дзвони Чорнобильської церкви сповістили, що починається відродження Чорнобильської землі, поступове несприйняття такого явища, як радіація, починаються постійні богослужіння тепер уже і преподобному Агапіту Печерському, який як цілитель першим прийшов зціляти цю землю.

Прибуття святих мощей справило велике враження на тутешніх мешканців. Такої події не пам’ятає Чорнобиль. Всі зібрались на самому в’їзді у місто, прибуло духовенство, хористи. Владика Митрофан вручив часточку святих мощей настоятелю Свято-Іллінської церкви міста Чорнобиля. Зі страхом Божим їх пронесли через усе місто. Древній Чорнобиль засяяв, як колись було в великі свята, коли збирались віруючі. Процесія вишикувалась на велику відстань, хрести, численні хоругви, священики, одягнуті у святкове вбрання, несли святі мощі на ношах, обтягнутих  золотою парчею. Під спів тропарів часточку святих мощей внесли у храм пророка Божого Ілії на вічне перебування, на обрітення тут вічної домівки, яка ще більше має пов’язувати Києво-Печерську обитель з далеким храмом пророка Ілії. В цей день було відслужено подячний молебень та акафіст преподобному Агапіту Печерському.

Настоятель храму св. Ілії ієрей Миколай ЯКУШИН