Православные храмы

Храм святителя Николая Мирликийского (на Позняках)

Строительство храма началось в октябре 2004 г. Первая Литургия…

Храм равноапостольного князя Владимира и преподобной Евфросинии Полоцкой (на Владимирском рынке)

Первоначально деревянный храм в честь святого равноапостольного князя…

Храм Владимирской иконы Божией Матери (на Виноградаре)

В 2008 г. началось строительство деревянного храма. Первую Литургию в…
Публикации

Михаил Литвиненко: Я родился христианином...

Известный музыкант и композитор, регент Митрополичьего хора Свято-Успенской…

Что такое религиозное чувство

“Смысл религии не в том, чтобы поселить человека на небесах, а в том, чтобы…

Митрополит Владимир: “Чтобы воцарился церковный мир”

На вопросы журналиста Киевского бюро “Аssociated Press” отвечает Блаженнейший…

Щире покаяння і молитва праведного творять чудеса

У житті святих ми іноді зустрічаємо чудесні і вражаючі події. Щоб упевнитись у цьому, пропонуємо вашій увазі подію, яка записана у житті свт. Василія Великого.

Жив у Царграді вельможа, який мав єдину дочку і хотів присвятити її на служіння Богу. Диявол, не стерпівши такого побажання вельможі, збудив у слуги пристрасть до дівчини, і тоді хлопець будь-що вирішив оженитись на ній. З цією метою він пішов до одного чародія, щоб випросити у нього поради і допомоги. Той направив юнака до сатани, який запитав його: “Віруєш в мене?” — “Вірую”,— відповів юнак. Сатана продовжував: “Ви всі віруєте в мене, коли потребуєте моєї допомоги, а коли я допоможу вам, ви вертаєтесь до свого Христа. Напиши мені своєю рукою, що ти відрікаєшся від Нього назавжди, і тоді я виконаю твоє бажання”. Юнак виконав умови, виставлені сатаною, а той задовольнив задуми юнака.

Спокушена впливом бісів, дівчина відчула нездоланну пристрасть до слуги свого батька і стала просити його, щоб він віддав її заміж. Скільки батько не заперечував, не плакав, скільки не вмовляв залишити свої наміри, вона залишалась невблаганною і заявила, що накладе на себе руки, якщо не стане дружиною слуги. Тоді батько уступив і віддав дочку юнакові.

Спочатку все йшло добре, але потім деякі сусіди почали помічати, що слуга не осіняє себе хресним знаменням, не ходить до церкви і не причащається Святих Таїн. Вони сказали про це дочці вельможі, і та прийшла у відчай. Але скоро отямилась і привела свого чоловіка до святителя Василія Великого. Від юнака той узнав про все, що сталось з ним, і почув від нього щиросердечне розкаяння. Святитель відправив юнака в одну із келій і заповідав йому піст і молитву, а сам також почав молитися за юнака.

Пройшло декілька днів. Святитель прийшов до юнака і спитав його: “Як ти почуваєш себе, сине мій?” “Я у великій біді, отче,— відповів юнак,— бо біси зовсім не дають мені спокою”. Святий сказав: “Не бійся, дитино, тільки віруй”,— і, осінивши юнака хресним знаменням, залишив. Коли Василій Великий прийшов до нього через декілька днів, то знову запитав його: “Як себе почуваєш?” “Нічого, отче,— відповів юнак,— тепер я тільки здалеку чую крики бісів, а самі вони вже не мучають мене”. Коли пройшло сорок днів, святитель знову прийшов до юнака і запитав: “Як себе почуваєш, брате?” — “Тепер слава Богу, отче. Нині я тебе бачив уві сні, коли ти боровся з дияволом і переміг його”.

Після цього святитель зібрав весь церковний клір і багато християн і провів з ними усю ніч в молитві за юнака. На другий день при співі псалмів його привели до церкви. Тут диявол зі страшною силою напав на юнака, так що хлопець почав кричати: “Святий Боже, допоможи мені!” Василій сказав дияволу: “Невже не досить тобі власної загибелі, за що ж ти інших мучиш?” Диявол відповів: “Ображаєш мене, Василію! Не я прийшов до нього, а він до мене, і його розписку я покажу на Страшному Суді”. Святитель сказав: “Благословен Господь Бог мій! Не опустять простертих до неба рук ці люди доти, доки ти не вернеш мені розписки юнака”. І, звернувшись до народу, попросив: “Підніміть руки свої до висоти небесної і з глибини сердечної взивайте: Господи, помилуй”. І всі стали на молитву з піднятими до неба руками. Під час молитви, на подив всіх, розписка злетіла з церковного купола, і взяв її святитель Василій Великий. Всі зраділи, прославили і возхвалили Бога. А Василій, показавши розписку юнакові, запитав його: “Чи знаєш, брате, чия ця розписка?” —“Так, святий Божий, моєю рукою написана”,— відповів юнак. І потім святитель на очах у всіх розірвав розписку, ввів юнака до церкви і сподобив Святого Причастя. Юнак і його жінка після цього вийшли з церкви, голосно прославляючи і дякуючи Господу.

Немає гріха, який би переміг милосердя Боже, і молитва праведника має велику силу в очах Господніх. Приймемо все це до свого серця і будемо завжди пам’ятати, що ми тут, на землі, подібні до воїнів на битві і необхідно боротися з дияволом, і постійно мати напоготові ту духовну зброю, яка вказана у Слові Божому проти ворогів нашого спасіння.

Підготувала Олена ЯКОВЕНКО

 
Поиск на сайте
Календарь
ukrline.com.ua Rambler's Top100 ya.ts ya.me Mu