Православные храмы

Храм иконы Божией Матери «В родах Помощница» (в 1‑м роддоме, на Печерске)

Храм был открыт 8/21 декабря 2000 г., первый молебен отслужен 9/22…

Храм преподобного Агапита Печерского (в Пушкинском парке)

Первую Литургию служили на Пасху 1998 г. Храм размещался в…

Храм преподобных Антония и Феодосия Печерских (Южное кладбище)

25 сентября 2010 года, по благословению Блаженнейшего Митрополита…

Публикации

Современному студенчеству — о Православии

Более трех лет в МАУП действует кафедра религиоведения и теологии, на которой…

Святитель Михаил, первый митрополит Киевский

Как свидетельствует Иоакимовская летопись, святитель Михаил был по…

“...Чтобы Божественная любовь утвердилась в душе твоей”

Преподобный Ефрем родился, вероятно, в самом начале IV века в Низивии — главном…

З усіх знамень, які супроводжували народження Спасителя, появу на небі особливої зірки можна назвати найхарактернішим з них, таким, яким було затемнення сонця при розп’ятті Спасителя.

Поява зірки при народженні начебто підтвердила правоту астрології, тодішніми представниками якої були волхви, які відкрили на небі зірку Месії.

Бог у даному випадку направив до благих цілей хибні погляди волхвів, як Він направляє до блага гріхи наші. У цій дії Промислу вбачають поблажливість Божу до слабкості людської. Як часто Бог виявляв милість не тільки до почуттів і думок людей, але навіть до їхніх слабкостей і забобонів. Але, у даному випадку, це була б поблажливість до шкідливої слабкості. Сумнівно, щоб Віфлеємська зірка з’явилася на небі тільки заради волхвів, аби привести їх в Іудею. Однаково важко припустити, що Бог створив для цієї мети нову зірку, як і те, що Він скористався якою-небудь з існуючих зірок, надавши їй особливого руху і блиску.

У царстві благодаті ще менше, ніж у царстві природи, можливі випадковість і сваволя. Якщо при народженні Спасителя на землі з’явилася особлива зірка на небі, то вона повинна була з’явитися і не могла не з’явитися.

З обставин, що супроводжували Різдво Христове, жодна не говорить нашому серцю і розуму стільки, як ця, якщо взяти її у всій євангельській чистоті. В самому зоряному світі народження Спасителя робить якусь зміну, уловлену в свій час пильним оком спеціалістів. Різдво Христове було невідчутним для землі, на якій воно здійснилося, але воно було відчуте небом, від якого було таким віддаленим.

Не лише східні маги чекали зірку перед народженням великого Царя Іудеї. Іудейське богослов’я вороже ставилося до астрології (рабини говорили, що астрологи не мають знання закону, що той, хто навчиться хоч чому-небудь від волхва, заслуговує смерті), але й воно очікувало перед пришестям Месії появи зірки. В одному з давніх мидрашей (тлумачень на Святе Писання) дається таке пояснення пророцтва Валаама про зірку від Іакова: “Ось семиріччя, у яке прийде Син Давидів: ... V (рік) великий достаток і зірка засвітить зі сходу, і це є зірка Месії; і вона буде світити зі сходу 15 днів”. А в іншому мидраші теж говориться, що за два роки до народження Месії повинна з’явитися зірка на сході. Вражаючий збіг із ймовірним (на осн. Мф. 2, 16) часом дійсної появи зірки волхвів. Саме пророцтво Валаама містило в собі пророкування про появу зірки при народженні Спасителя, тому що взагалі пророцтва завжди мали крім алегоричного і буквальне значення.

З іншого боку, незважаючи на усю свою винятковість у світовій історії, подія Різдва Христового не єдина супроводжувалася знаменнями на небі, і не лише на неї відгукнувся зоряний світ. Так і останній суд над світом і перетворення (оновлення) землі супроводжуватиметься глибокими всеосяжними змінами зоряного світу. Тільки такий зміст може мати вислів, що в кінці світу потьмяніють світила, зірки спадуть з неба, і небеса зміняться. Великі знамення на небі передвіщені при остаточному руйнуванні Єрусалима язичниками. Подібне ж знамення передвіщене пророком Ісайєю до часу  руйнування Вавілонської монархії (13, 10), Ієзекіїлем — до часу  падіння Єгипту (32, 7), і взагалі вони вважалися пророками незмінною ознакою сильних переворотів на землі (Іс. 34, 4; Іоїль 2, 31; 3, 15).

Людство завжди мало переконання, що час видатних періодів в історії супроводжується незвичайними явищами на небі. Згідно з Діодором Сицилійським, астрологи думали, що зірки пророкують сильні бурі, засуху, землетруси і будь-яку зміну — щасливу і нещасливу — не тільки для народів і країн, але навіть для царів. Це переконання могло бути тільки результатом довголітнього досвіду, настільки воно сильне і скрізь розповсюджене.

За всю історію не було, звичайно, події більш важливої, ніж народження на землі Боголюдини. Вона, як і будь-яка подія в світі, мала дві сторони — зовнішню, або видиму, і внутрішню — духовну. З одного боку, це було народженням нової Людини у світ, який, очевидно, залишився байдужим до цієї події. Внутрішня ж сутність цієї події була така, що вона повністю перевертала усе в світі. Інакше, як радикальним переворотом у тварі, не можна назвати ту зміну в людині, в результаті якої вона в одній своїй частині ставала Богом. Відбувалася, таким чином, зміна в самій природі світу, у самій суті його. Чи дивно після цього, що така глибока зміна дала себе відчути далеко за межами нашої планети?

Більшість отців і вчителів Церкви вважали, що зірка волхвів була свідомо створена Богом у момент народження Спасителя (Ігнатій Богоносець, Оріген, Євсевій). Св. отці, звичайно, не могли знати при тодішньому стані астрономічної науки, що означає ввести в зоряне небо нову зірку. Але якби і знали це, навряд чи відмовилися б від своєї думки. Ми і тепер небагато знаємо про це. Новітні астрономічні пояснення щодо появи нових зірок вкрай заплутані і суперечливі і нічого не говорять про те, як повинна вплинути на всю систему точно узгодженого у всіх своїх частинах і загального для всіх закону тяжіння поява нової зірки.

З пришестям на землю Спасителя, на ній повинен статися повний моральний переворот. Силу і величину цього перевороту пророки не перебільшували, коли говорили, що замість кам’яних сердець у людей вкладуть м’які плотяні, що сухі черстві душі людей звернуться одна до одної. Але перетворити моральну природу людини, обійшовши фізичне середовище її розвитку, так само неможливо, як зробити землю небом.

І якщо ми очікуємо, за обіцянкою Божою, на землі нового неба, зходження на неї небесного Єрусалима і храму (Апок. 21, 1, 2), то така благодатна і різка моральна зміна на нашій планеті супроводжуватиме довершену зміну физичної природи на ній (“земля і всі діла на ній згорять” 2 Пет. 3, 10). З пришестям Спасителя у світ, у ньому стався такий багатий прилив життя і світла, що й недивно, якщо небо заблищало новими світилами.

Про характер цієї зміни ми могли б судити тільки в тому випадку, якби мали вірне поняття про зоряний світ і його відношення до землі. Але сучасна астрономія, незважаючи на всі свої успіхи, не дає нам не тільки належного поняття про зірки, але і вірного уявлення про них. Змушуючи нас уявляти зірки (подібно сонцю) величезними кулями розпечених до газоподібності речовин, вона додає до надземних тіл категорії (закони думки) суто людського і земного сприйняття, пов’язаних з можливою лише на землі фізіологічною організацією (куля — форма суто людського зорового сприйняття, як і розпечений стан, газоподібність). Маючи настільки неточні, якщо не сказати — наївні, уявлення про зоряний світ, чи є сучасна астрономія компетентною робити вичерпні висновки про відношення цього світу до нашої планети і людства? Якщо так, то і повного пояснення великого епізода Різдва Христового, розказаного у євангеліста Матфея, ми можемо чекати тільки від астрономії майбутнього, яка не буде із самовпевненістю нинішньої міряти небо земним аршином.

Підготувала Людмила НЕСЕНА

Добавить комментарий


Защитный код
Обновить

ukrline.com.ua Mu Rambler's Top100 ya.ts ya.me