Православные храмы

Храм священномученика Макария, митрополита Киевского

Настоятель храма прп. Феодора Освященного на Лукьяновке о. Константин…

Храм Всех святых (храмового комплекса кафедрального собора Воскресения Христова)

Храм рассчитан примерно на 300 человек и возведен, как временный,…

Храм пророка Илии на Подоле (Ильинская церковь)

Ильинская церковь — первый православный храм, построенный в столице…

Публикации

О праве церковного отлучения, или анафематствования

Анафема — в древней Христианской Церкви отлучение от Церкви, или исключение…

Время празднования Пасхи

Праздник Пасхи установлен в ветхозаветной Церкви в память избавления народа…

Духовный исполин и воин Божьей рати

Имя этого святого известно нам с детства. Славный богатырь Илья Муромец —…

Всі ми, улюблені, знаємо, що Сам Господь був, є і буде милостивим. Всі ви знаєте, що “милостиві... помилувані будуть” (Мф. 5,7), що “милість... підноситься над судом” (Як. 2,13), і що “блаженний, хто про вбогих та нещасних дбає, в день біди спасе його Господь.

Господь збереже його і охоронить його життя” (Пс. 40,1–3). Все це ви знаєте. Але чи знаєте, що до милостивих Господь буває не просто милостивим, але милостивим незвичайно, являючи великі і несповідимі чудеса Свого милосердя?

У Саворській країні жив якийсь інок. Він був христолюбивим і милостивим, молодим за віком і старим за розумом. Звали його Мартирій. Мав він звичай ходити у сусідній монастир до свого духовного отця, щоб разом з ним перебувати у молитвах перед Господом. І ось одного разу Мартирій, як завжди, йшов до свого духовного отця і зустрів бідного, який лежав і весь був вкритий струпами. Мартирій зжалився над ним, розіклав на землі свою мантію, поклав на неї страдальця і поніс його на своїх плечах. Коли він зі своєю ношею прийшов у монастир, духовний отець як прозорливець, сповнений Духа Святого, голосно вигукнув до присутніх монахів: “Спішіть відкрити монастирські ворота! Адже йде Мартирій й несе Бога!” Тим часом, Мартирій підійшов до воріт, зняв з себе ношу і хотів підняти страдальця з землі, але на його здивування він нікого не побачив на мантії, крім Господнього Образа, Спасителя нашого Іісуса Христа, Який на виду всіх вознісся на небо. І був голос: “О, Мартиріє, ти не знехтував Мною на землі, а Я не забуду про тебе на небі! Нині ти зглянувся на мене милостивно, а Я тебе помилую на віки!” Коли після цього Мартирій ввійшов у монастир, отець духовний запитав його: “Брате Мартиріє, де ж Той, Кого ти ніс на своїх плечах?” Мартирій відповів: “Якщо би я, отче, знав Хто Він, я б вклонився перед Ним!” Чутка про чудесне видіння зразу ж рознеслась по монастирю. А духовник знову запитав Мартирія: “Чадо, чи неважко було нести бідного на плечах?” — “Ні, — відповів Мартирій, — коли я ніс його, ніякого тягаря не відчував, бо ніс Того, Хто тримає мене і весь світ, і словом Якого все існує”.

Отож бачите, що дійсно чудесні і не сповідимі іноді бувають милості Божі до милостивих, і на них сповняються слова святого Василія Великого: “Христос, Який сидить на небесах, Сам приймає те, що одержує з твоїх рук на землі лежачий бідний”. Так, дійсно: “Вище небес милість Твоя, і до блакиті істина Твоя” (Пс. 107,5), тобто безмежна і невимовна милість Божа до милостивих! Тому, улюблені, не будемо забувати “добродійності... бо такі жертви благоугодні Богу” (Євр. 13, 16). Отож “будьте милосердні, як і Отець ваш милосердний” (Лк. 6, 36).

ukrline.com.ua Mu Rambler's Top100 ya.ts ya.me