Неодноразово доводилося чути про те, що православні, які живуть за старим стилем, — відсталі люди, адже увесь світ давно живе за сучасним календарем. Обговорення всіх наслідків цього сумнівного нововведення — тема для окремої статті. Наведемо визначення Священного Синоду Православної Церкви від 17 лютого 1997 року: “В нашому церковному і суспільному середовищі юліанський календар (старий стиль) ототожнюється з частиною національної духовної традиції, прихильність до якої стала нормою релігійного життя мільйонів людей. У зв’язку з цим питання про зміну календаря в нашій Церкві не постає”.
Повернемося до окремого випадку — святкування Нового року. З’явилося це свято в Росії за примхою Петра I. Саме він скасував патріаршество на Русі, намагаючись підсилити свою владу. Але за часів Петра I Новий рік, як відомо, наставав після посту, після Різдва Христового, хоча вже тоді це свято порушувало традиційно сформований селянський землеробський календар.
Церковний Новий рік — 1 (14) вересня — день Церковного Новоліття, свято збору врожаю. “Благослови венец лета благости Твоея, Господи, сохраняя в мире град Твой, молитвами Богородицы, и спаси ны”, — так співаємо ми в цей день під час служби в храмі.
А петрівський Новий рік не святкував нічого, окрім астрономічного факту нового місяця, але став провісником лиходійних реформ у російському календарі. Радянський день Нового року, перенесений на православний піст, додав цьому “святу” антирелігійного змісту.
31 грудня починається останній тиждень перед великим святом Різдва Христового, це час покаяння, утриманості і молитви.
Олег ЄФІМОВ
| ← Не шукай допомоги у нечистої сили | Рассудительность в деле милостыни → |
|---|