Православные храмы

Храм трех святителей Василия Великого, Григория Богослова и Иоанна Златоуста (в Голосеево)

Деревяный однокупольный храм в честь трех святителей был построен в…

Храм великомученицы Варвары (в поликлинике на Березняках)

На Подоле, на Покровской улице, была церковь вмц. Варвары. Она…

Церковь Казанской иконы Божией Матери Флоровского монастыря

Церковь является более поздним элементом в комплексе Флоровского…
Публикации

Сияние Фаворского Света

В жизни Спасителя мира не было, и нет ничего случайного. Все, что делал и…

Печерская обитель - небо на земле

Oснование Киево-Печерского монастыря преподобный летописец Нестор соединяет по…

Сквозь тернии к свету истины. Православие в Гане

Христианской церкви в Гане, основанной в 1932 г. местным жителем Квами Нцец…

Взірець побожності і служіння

З глибини віків горять чистим полум’ям світильники божественної любові та віри, перші молитвеники, святі угодники Божі на землі Київської Русі, преподобні Антоній і Феодосій Печерські.

Неможливо уявити тисячолітньої історії нашої Церкви окремо від історії Києво-Печерської Лаври і її засновників — преподобних Антонія і Феодосія, які рівною мірою сприяли розвиткові християнства в Київській Русі. З уст преподобних Антонія і Феодосія цілющими джерелами струмилась проповідь, яка розливалася великою рікою євангельської віри протягом тисячі років християнства.

Преподобні Антоній і Феодосій проповідували не тільки словом, але і особистим прикладом свого життя, збудувавши Києво-Печерську Лавру як бастіон православної віри і християнської служби, що стала матір’ю усіх незчисленних монастирів на святій Русі-Україні і поза її межами.

Засновником нашого чернецтва, а також Печерського монастиря став преподобний Антоній (у миру Антипа). Вихований в любові до Бога з юнацьких років, він, відчувши поклик до святості, вирушив на Афон — осередок православного чернецтва. По духовному осяянню, ігумен Феоктист постриг юнака Антипу, надавши йому чернече ім’я Антоній. Передбачаючи велике покликання новопостриженого Антонія, він поблагословив його і сказав: “Іди на Русь знову”... Так, безлюдна Іларіонівська печерка на дніпровських кручах, — перед тим місце перебування прп. Іларіона Київського, — стала першим пристановищем преподобного Антонія, а пізніше і осередком чернецтва на Русі. Ввійшовши в цю печерку, яка нагадала йому Святу Афонську Гору з її подвижниками, преподобний став молитися: “Господи, хай буде на цім місці благословення святих Афонських гір і молитва мого духовного отця, іже мя постриже...”

Зібравши учнів і гідних послідовників, які розширили печеру, облаштували келії та церкву, преподобний поставив для братії ігумена, поблагословив та дав повчання, а сам пішов жити відлюдно, як звик віддавна, викопавши собі нову печеру на сусідній горі і тим започаткувавши відомі тепер Ближні печери.

Засновуючи подвижницьке чернече життя, він багато праці поклав не тільки в Києві, але і в Чернігові. Слава, яка ширилася про преподобного Антонія, була здобута терпінням, постом і пильнуванням віри. По Божому провидінню, преподобний Антоній закінчив дні свого земного життя в першій своїй келії на Дніпрових кручах, де згодом з цієї келії ченці влаштували церкву прп. Антонія.

Києво-Печерський монастир стає на Русі-Україні важливим осередком не лише святості і благочестя, але й знань, — серцем просвітительської діяльності. Він стає першоначальним центром як науки, так і шкіл. Саме тут формується вчена чернеча дружина, основоположником якої стає співподвижник Антонія — преподобний Феодосій Печерський. Ставши ченцем-подвижником, він не пориває стосунків з людьми; відійшовши від світських спокус, він не стає затворником, хоч і дотримується суворого аскетичного правила. Преподобний Феодосій багато потрудився над створенням духовної бібліотеки, при ньому ж з’явилося шанобливе ставлення до книжок. Студійський устав, який він увів, зобов’язував кожного насельника до читання книг. Преподобний Феодосій зібрав багато ченців, які були освіченими і вели літописи про початки Русі.

Сам преподобний Феодосій залишив нащадкам безцінну духовно-літературну спадщину, яка складається з семи проповідей, повчань, двох послань до князя Ізяслава і двох молитов. На цій спадщині вчилися наступні покоління духовенства, і зараз вона не втратила своєї духовної цінності.

Святі угодники Божі Антоній і Феодосій, вічно живі перед Богом і завжди близькі нам, незважаючи на те, що багато сивих століть минуло з днів їхнього земного перебування і подвигу. Преподобні і далі є взірцем смиренності і служіння високим ідеалам християнства. Києво-Печерський монастир став джерелом святості та знань, осередком подвигу і благочестя... Впродовж багатьох віків ця свята обитель преподобних Антонія і Феодосія надихала наш народ до великих подвигів віри і духовного зростання.

Н.М., “Вісник”

 
Поиск на сайте
Календарь
ukrline.com.ua Rambler's Top100 ya.ts ya.me Mu