Православные храмы

Храм преподобного Агапита Печерского (прихода иконы Божией Матери «Всецарица» на Троещине)

Деревянный храм в честь преподобного Агапита Печерского принадлежит…

Храм Собора архангела Гавриила при ТРК «Глас»

Община домовой церкви начала формироваться с 2003 года, со времени…

Храм Рождества Иоанна Предтечи (на Зверинецком кладбище)

На Зверинце существовало 2 кладбища: Зверинецкое кладбище…
Масло чайного дерева купить
Цены, новости, аналитика. Куплю масла
krasnsp.ru

Публикации

Почитание святой великомученицы Варвары

Прошло 1700 лет со дня мученической кончины 12-летней девочки — святой…

Секреты счастья

Первый урок, который нужно выучить и исполнить, это терпение. В начале семейной…

Религиозно-нравственное воспитание детей в современной школе

В современном государстве передовая педагогика видит потребность участия Церкви…

У Дальніх печерах Києво-Печерської Лаври знаходяться мироточиві глави. Про них згадується ще у стародавніх патериках.

Ці глави сухі і невкриті шкірою, але ось уже кілька сотень років з них незбагненним для людей чином виливається миро (олія),  і притому не просте, а з божественним даром зцілення від усіляких хвороб тих, хто з вірою приходить і помазується ним.

Мироточиві голови у київських печерах зберігаються у скляних і срібних посудинах. Миро (або олія), яке розточується з голови, є свідченням божественної благодаті і милості Божої. З часу 1000-ліття хрещення Русі, коли лаврські печери було знову передано Церкві, голови почали мироточити настільки сильно, що буквально плавали в олії.

Про це дізналися вчені і стали досліджувати миро. Результати досліджень, які проводилися в медінституті, були вражаючими. Виявилося, що миро є високоочищеною олією, воно не містить вищих жирних кислот і може тривалий час перебувати на відкритому повітрі. Науковці не можуть пояснити, завдяки чому ця олія не окислюється, і тим більше — звідки вона береться. У складі олії виявлено велику кількість білків, екстрагованих за допомогою води, тобто водорозчинних білків — альбумінів, глобулінів, які не можуть перебувати в черепі сотні років. Це таємниця, диво, коли з голів давно померлих святих людей виділяється білок.

Раніше цим миром помазували пророків і царів.  Тепер — усіх людей після служби чи акафісту на знак того, що Господь освячує наше життя, очищує наші серця...

Голова священномученика Климента завжди славилася як мироточива, і коли вона потрапила до Києво-Печерської Лаври, почала особливо мироточити, тому й стала найвідомішою. Взагалі з нею пов’язана цікава і дивна історія.

Рівноапостольний  київський князь Володимир після свого хрещення у Херсонесі привіз із собою до Києва і віддав у Десятинну церкву святі ікони, чесні хрести і,  — на благословення собі і всім людям, — мощі  святого Климента, папи Римського, його учня Фіва, а також інших святих. Щодо останніх, то, скоріше за все, це були частки мощей, отримані князем в дарунок від грецьких імператорів та Римського Папи під час його перебування у Херсонесі, що  було вітанням з приводу навернення його у християнство. Це, безперечно, має під собою твердий грунт, адже достовірно відомо, що християни ще з перших віків будували храми або на місці загибелі мучеників і сповідників Христових, або зашиваючи частку мощей у антимінс, яким покривали престол у вівтарі і без якого служба Божа взагалі відбуватися не може.

Без сумніву, мощі святого Климента були перенесені до Києва не повністю, оскільки відомо, що у 866 році частина їх була віднесена в Рим слов’янськими першовчителями Кирилом і Мефодієм. Про голову святого Климента згадують літописи від 1147 року, коли Собор руських єпископів поставив митрополитом Київським Климента Смолятича. Під час татарського нашестя  на Київ (1240 рік)  ці священні останки безслідно зникли. Але хоча мощі було втрачено, голова святого Климента збереглася і досі перебуває у Дальніх печерах.

Ім’я Климента Римського належить до числа найславніших і найповажніших  осіб Церкви. Климента називають також і мужем апостольським, оскільки він разом із святими апостолами Петром і Павлом проповідував Євангеліє і послужив утвердженню Церкви. Климент був послідовником апостола Петра, єпископом  Риму і помер мученицькою смертю. Його вважають святим I–II століть, взірцем істинного християнина як Православна, так і Католицька Церкви.

...Святий Климент народився у Римі. Його мати з двома старшими синами вирушила в подорож на судні, яке під час сильного шторму зазнало аварії. Мати врятувалась і знайшла притулок у однієї жінки. Дивом врятувались і сини, але мати про це не знала. Не знав і батько, який відправився шукати  сім’ю, довго мандрував по світу, глибоко сумуючи і добровільно переносячи злидні. Дітей захопили розбійники і продали у рабство в Кесарію Стратонійську жінці на ім’я Іуста, котра полюбила братів як власних дітей. Климент жив під наглядом вихователів, але, позбавлений батьківської любові і піклування, він ріс сумним і задумливим. Ні розкіш, що його оточувала, ні інші земні радощі не вабили його,  й та язичницька мудрість, якої його навчали, не приносила юнакові втіхи, не давала опори в житті. Почувши від одного християнина про Спасителя, Климент вирушив туди, де проповідували святі апостоли. В Александрії він слухав апостола Варнаву, в Кесарії —апостола Петра, від якого і прийняв хрещення та приєднався до його учнів. Потім він був соратником апостола Павла, котрий згадує Климента у своєму Посланні до Філіпійців (4, 3). Несподівано Климент зустрівся зі своїми батьками і братами. Все сімейство прийняло Христову віру і повернулося до Риму, де вело благочестиве життя, намагаючись розповсюджувати віру Христову. За своє доброчесне і сповідницьке життя Климент був обраний єпископом Риму самим апостолом Петром.

Ревність Климента у наверненні до Христа заможних громадян Риму викликала незадоволення імператора Трояна, і той у 90-х роках I ст. зіслав єпископа у Тавриду (нині Крим), у каменоломню поблизу Херсонеса. Там він не був самотнім, бо в цій місцевості було близько двох тисяч християн, оскільки ще у 40-х роках I-го століття там проповідував апостол Андрій Первозванний. Вони також були засуджені на роботу в каменоломнях, але найбільше  страждали від нестачі води (“за шесть бо поприщь на плещах приношаше себе воду”). Тоді Климент молитвою відкрив їм джерело “воды зело светлой”. Це чудо привело до святого Климента багато людей з навколишніх міст і селищ. В одній з печер каменоломні зробили церкву, де Климент відправляв службу. Ревністю Христового проповідника  на узбережжі  відкрито було  75 церков, хрещено тисячі людей, були знищені усі ідоли і капища язичницькі. Троян, почувши про апостольську діяльність Климента у Тавриді, наказав утопити його в морі з якорем на шиї, що і було зроблено у 101-му році.

За царювання імператора Михайла і матері його Феодори святі Кирило і Мефодій, які йшли через Херсонес на проповідь слова Божого, знайшли мощі святого Климента і поклали їх у Херсонесі у храмі Святих Апостолів. Частину цих мощей вони перенесли до Риму і поховали у церкві Сан-Клементе, де вони перебувають і донині.

День пам’яті святого Климента Православна Церква вшановує 25 листопада (8 грудня за н.ст.).

Олег СТЕПАНОВ

Добавить комментарий


Защитный код
Обновить

Яндекс цитирования Яндекс.Метрика Mail.ru Rambler's Top100 ukrline.com.ua