У повчанні про працю і про Царство Небесне читаємо: “Не лініться, браття, про своє спасіння і не будьте нестриманими, як худоба, думаючи тільки про їжу і пиття. Адже не тільки для цього життя закликав Христос, але й для Царства Небесного і показав нам дорогу до Нього. Багатьма скорботами, сказано, належить нам ввійти у Царство Небесне і хто докладає зусиль — здобуває Його. І це зусилля умилостивляє Бога і Він допомагає нам і подає нам життя вічне. Господь знає наші серця і бачить, коли ми неліцемірно трудимось для Нього і для свого спасіння, коли ми спішимо у церкву прославляти піснеспівами нашого Творця, коли проводимо час у молитвах і пильнуванні. І таких Господь піднімає до ангельського достоїнства. І такі люди, докладаючи зусиль для досягнення Царства Небесного, знані Богом і є Його друзями”.
Отож, докладаючи зусиль для досягнення Царства Небесного не треба багато мудрувати, а лише пам’ятати, що у майбутньому віці, хоч ти і проста людина, Господь не запитає тебе, якими зусиллями добувається Царство Небесне, а запитає: чи виконував ти своє діло чесно, сумлінно і богобоязливо? Чи трудився для слави Божої, на користь ближнього і для спасіння своєї душі? Чи любив ти Бога більше всього і ближнього свого як самого себе? Ось що запитає Господь.
То застосуймо зусилля для досягнення Царства Небесного, але при цьому ніколи не станемо забувати і того, що “якщо...не будете, як діти, не ввійдете в Царство Небесне“ (Мф. 18, 3).
| ← Про зарозумілість і самохвальство | Успенський піст → |
|---|