Православные храмы

Храм великомученика Димитрия Солунского в Жулянах

Приходской храм села Жуляны. Самая старая деревянная церковь,…

Свято-Троицкий храм Китаевой пустыни

Согласно преданию, Китаевская пустынь была основана в ХІІ столетии…

Храм блаженной Ксении Петербургской (в 3‑й больнице Днепровсковского района)

Освящение храма и первая Литургия состоялись в день престольного…
Публикации

Возрождение святынь

Как известно, сущность вещей и явлений познается в сравнении, поэтому критерием…

Кто мой ближний?

Для каждого христианина рассуждения о Боге, о Его слове являются насущной…

Яку віру прийняв святий Володимир Великий?

28 липня наша Православна Церква вшановує пам’ять святого рівноапостольного…

Успіння Пресвятої Богородиці

Кончину Божої Матері Свята Церква називає "Успінням", а не смертю, тому що смерть, як повернення праху землі, а духу Богу,  не торкнулася Благодатної.

Вона лише заснула, щоб у ту ж мить пробудитися для життя вічно блаженного і після трьох днів з нетлінним тілом вселитися в небесне нетлінне житло.

З великою радістю прийняла Пресвята Марія благу звістку про свою кончину. Це відбулося на Єлеонській горі, коли Їй, зверненій у своїх молитвах до Христа, з’явився Архангел Гавриїл з райською фініковою гілкою в руках і сказав, що через три дні закінчиться Її земне життя, і Господь візьме Її до Себе. Перш за все Пресвята Владичиця відкрила почуте Нею від Ангела названому сину Своєму апостолові Іоанну, заповідаючи нести райську гілку, що сяяла небесним світлом, перед Своєю труною. Готуючись до Своєї близької кончини, Богоматір хотіла попрощатися з апостолами, які з проповіддю про Христа розійшлися по всьому світу. Господь зробив по молитві Її: чудесним чином Дух Божий підняв кожного з них з місця проповіді і на хмарах представив сюди, до будинку Богоматері, для ушанування Її при похованні. Сумно було їм лишитися Господині і Матері своєї. Глибока скорбота охопила святих апостолів, коли вони довідалися, для чого Бог зібрав їх. Благодатна перестерігала їх не плакати, а скоріше, радіти Її кончині, говорячи, що перед Престолом Божим і розмовляючи із Сином Своїм, Вона буде благати Його про всіх, хто живе на землі. Мати Божа оголосила волю Свою, щоб тіло Її було поховано в Гефсиманській печері, де спочивали Її святі батьки і праведний Обручник.

І от настав 15-й день серпня, і той жаданий і благословенний третій час дня, у який призначено статися смерті Божої Матері. Святі апостоли, славлячи в песнеспівах Бога, оточили прикрашений одр, на якому лежала Богородиця і молилася в чеканні Своєї кончини. Раптом усе померкло в променях Небесного Світла, і зійшов Сам Цар слави Христос, в оточенні Ангелів, і наблизився до Пречистої Матері Своєї. Побачивши Сина Свого, Вона з радістю вимовила слова Богонатхненної Своєї пісні: "Величит душа Моя Господа и возрадовался дух Мой о Бозе Спасе Моем, яко призре на смирение рабы Своея ".

Вона радісно без усякого тілесного страждання, дивлячись на лице Господа, віддала в руки Його пресвяту душу Свою.

Оплакавши свою втрату на землі, але духовно утішившись надбанням на небі всесильної Заступниці і Молитовниці до Бога, апостоли розпочали поховання. Величний хід рушив від Сіону, направляючись через Єрусалим у Гефсиманію. Озлоблені іудейські священики, палаючи заздрістю і помстою до всього, що нагадувало їм Христа, послали воїнів розігнати проводжаючих тіло Богородиці. Розпалені слуги кинулися на християн, але хмара, що у повітрі супроводжувала процесію, опустилася до землі і немов стіною відгородила їх. Переслідувачі чули кроки і спів, але нікого не бачили: так Господь невидимо охороняв християн.

Передання свідчить і про іншу дивовижну подію. Проходив тим шляхом, де йшла процесія, іудейський священик на ймення Афоній. Серце його виповнилося заздрістю, колишня злість проти Христа закипіла в ньому. Люто кинувся він до одру з наміром повалити його на землю. Але ледь торкнувся він руками одра, як невидимий Ангел відітнув йому обидві руки. Афоній, вражений та-ким страшним чудом, відразу покаявся, і апостол Петро зцілив його.

Блага Діва не бажала при Своєму успінні нікого образити, але усіх втішала і радувала, навіть і ворогів Своїх. Через три дні після поховання Божої Матері прибув у Єрусалим відсутній по Промислу Божому апостол Фома. Він був дуже засмучений, що не попрощався з Богородицею і всією душею бажав поклонитися Її пречистому тілу.

Апостоли в сердечній жалості за нього зважилися відкрити печеру, аби отримав він розраду — вклонитися святому пречистому тілу. Але коли відвалили камінь, то не знайшли пресвятого тіла Богородиці, а тільки самі похоронні покривала Її, від яких розливалися дивовижні пахощі. Здивовані апостоли повернулися всі разом в дім і молилися Богу, щоб Він відкрив їм, що сталося з тілом Божої Матері. Увечері, після трапези, під час молитви, вони почули ангельський спів. Подивившись вгору, апостоли побачили в повітрі Божу Матір, яка стояла в повітрі, оточена небесними силами і сяюча невимовною славою.

Вона сказала їм: "Радуйтеся! Я з вами у всі дні!" Апостоли з радістю гукнули: "Пресвята Богородиця, допомагай нам!"

Так Господь Іісус Христос прославив Свою Пресвяту Матір.

"Величаем Тя, Пренепорочная Мати Христа, Бога нашего, и всеславное славим успение Твое".

 
Поиск на сайте
Календарь
ukrline.com.ua Rambler's Top100 ya.ts ya.me Mu