Православные храмы

Храм Державной иконы Божией Матери (на Южной Борщаговке)

Открыт в 2012 году. Храм находится в арендованной комнате на втором…

Храм великомученика Пантелеимона (на Левобережной)

Строительство храма началось в мае 2005 г. Первая Литургия совершена…

Публикации

“Возложи на Господа заботы твои”

На вопросы читателей отвечает Блаженнейший Владимир, Митрополит Киевский и всея…

Пленники корпорации. “Свидетели Иеговы” на постсоветском пространстве

Наше общество постепенно привыкает к существованию секты иеговистов. Никто уже…

Киноэтюд об одном киевском храме

29 сентября в киевском Свято-Владимирском духовно-просветительском центре…

Свято Вознесіння Господнього — одне з найбільших і найсвітліших свят після Пасхи. В 2002 році особливим воно було для прихожан церкви Святого Вознесіння, що знаходиться в селі Уманові Хмільницького району, адже нині їй виповнилося 225 років.

Перша згадка про цей храм відноситься до 1648 року, він був зведений поблизу козацької фортеці, що обмивалась річкою Сниводою. Дерев’яний храм побудували козаки. Спочатку він був освячений на честь Покрови Божої Матері. Найбільшою храмовою святинею була чудотворна ікона Богородиці “Утолі моя печалі”. Передання говорить, що образ приплив річкою, його взяла благочестива вдова, зайшовши до води, всім іншим ікона не давалася до рук. Глибоко віруючі козаки не шкодували коштів і образ помістили над царськими вратами у дорогоцінному кіоті.

Пізніше, коли фортеця була зруйнована, дерев’яний храм з усіма цінностями продали, залишилась тільки чудотворна ікона. В 1773 році на місці фортеці розпочали будівництво нового кам’яного храму. Храм був збудований за типовим проектом відомого україн-ського архітектора Івана Григоровича-Барського. Народне передання розповідає, що храм, подібно до Печерської церкви, вночі опускався в землю так, що здавалось праця була марною. Але коли побудували купол, храм невідомо як “вознісся” над землею. Тому вирішили новий храм освятити на честь Вознесіння Господнього. На початку XIX століття, по закінченні уніатської єресі на землях Центральної України, почалося відродження православ’я, яке набуло найбільшого розквіту в часи правління Подільською єпархією архієпископа Кирила. В селі Воронівцях у 1860 році, а потім в селі Уланові в 1868 році при церквах відкрились церковно-парафіяльні школи, в яких вивчали церковну грамоту та ази православ’я. Вознесенський храм мав відомчі будинки, де проживали священик і псаломщик, були своя пасіка, підсобне господарство, земля.

У 1897 році було освячено другий престол, на честь святителя Феодосія Чернігівського. До цього часу існує передання, що святитель Феодосій народився і виріс в с. Уланові. В Свято-Михай-лівському храмі, другому храмі Уланова, служила династія священиків Углицьких, а відомо, що святитель Феодосій носив прізвище Углицький.

Під час більшовицького перевороту храм закрили, цінності вивезли. Найбільшою втратою було зникнення чудотворної ікони Богородиці. Дещо вдалось винести до однієї жінки-єврейки: книги, ікони тощо. Розписи було зруйновано, храм перетворився в майстерню для техніки. Під час Великої Вітчизняної Війни церкву відкрили для богослужінь, почалось відродження храму. На початку 70-х років XX століття було відреставровано розпис. У 1997 році виповнилось 100 років заснування престолу свт. Феодосія, 22 вересня, в день його пам’яті звершено святкову літургію, яку очолив Високопреосвященніший Макарій, Архієпископ Він-ницький і Могилів-Подільський. У 1998 році старанням настоятеля храму протоієрея Ярослава Микулина розпочала свою роботу дитяча недільна школа, яку відвідує близько 100 дітей. На честь 2000-ліття Різдва Христового збудовано нову дзвіницю. У 2000 році відновлено ікону Богородиці “Утамуй мої печалі”.

Церква надає благодійну допомогу малозабезпеченим, багатодітним сім’ям, будинку престарілих, організовуються паломницькі поїздки по святих місцях. В це свято Вознесіння Господнього літургію звершив його Високопреосвященство, Високопреосвящен-ніший митрополит Макарій в сослу-жінні духовенства. Благодатна святкова літургія залишила глибоку християнську радість у серцях людей істинно віруючих, а ювілейна урочистість — приємні спогади у пам’яті.

Павло ЛИПНИК

Добавить комментарий


Защитный код
Обновить

ukrline.com.ua Mu Rambler's Top100 ya.ts ya.me