Православные храмы

Храм преподобного Серафима Саровского в Пуще-Водице

Вопрос о строительстве церкви для Пущи-Водицы встал вскоре после…

Никольский храм (Киевский следственный изолятор)

Киевский следственный изолятор - изначально, в XVIII веке - Киевская…

Храм преподобного Феодора Освященного (Киевский Иерусалим)

Храм был построен в 1871–1874 гг. В 1887–1895 гг. пристроены приделы…

Публикации

Что значит законная каноническая Церковь. Экскурс в историю конфессий

Беседа с протоиереем Виталием Косовским — секретарем Киевской Митрополии…

Второй Предтеча пришествия Христова - святой пророк Илия

Святой пророк Илия — один из величайших пророков Ветхого Завета — родился в…

Святитель Петр I Петрович-Негош (Цетинский)

Митрополит Петр I Петрович-Негош (1782–1830) не только успешно противостоял…

Важко немовляті рости і пізнавати оточуючий світ. Складний і вік юності, коли молода людина подорослішала, але ще не зміцніла, вступає в світ дорослих відносин.

Важко зрілим людям добувати хліб насущний, створювати сім’ю і державу, виховувати дітей. Але ще важче буває людині на схилі віку, у злиднях і хворобах доживати дні на землі та готуватися до переходу у Вічність, що чекає на всіх нас. І наше все суспільство, виходячи зі Святого Письма і дослухаючись до голосу сумління, має полегшити долю літніх людей. “Шануй батька твого й матір твою, щоб продовжились дні твої на землі”, — говорить закон Мойсея у Старому Завіті (Вих. 20, 12). Згадай-мо приклади зі Старого Завіту: шаною і повагою користувалися патріархи Авраам, Ісаак, Яків; велике значення мало їхнє благословення синам, яке позначилось на долі нащадків. Згадаймо благоговіння перед шестисотрічним старцем Ноєм його синів Сима та Яфета, які сховали наготу батька, не насмілившись посміятися над тим, хто дав їм життя.

А книга Іова доносить до нас відомості тритисячолітньої давнини про те, як “помер Іов у старості, насичений днями” (Іов. 42, 17) серед численної родини, оточений шаною і любов’ю своїх синів і дочок.

Від днів давніх перейдемо до днів сьогоднішніх і побачимо, що, на превеликий жаль, і в нашій, і в інших країнах через неправильне атеїстичне виховання і економічний занепад ставлення до старості і людей похилого віку значно погіршилось. Як часто дорослі діти відмовляються жити зі старими батьками і здають їх, часом без їхньої згоди, в будинки для старих людей, де ті й доживають свої останні дні в печалі, далеко від близьких. Так, в багатьох випадках частина вини лягає й на батьків, які не виховали дітей своїх у благочесті. Але провина з дітей через це не знімається.

Як же нам повернути сьогодні шанобливе ставлення до старих людей? Важкі часи переживає народ зараз — триває перехідний період становлення нової держави. І всі ми, православні християни, молимо наймилостивішого Бога скоротити цей період і полегшити життя, насамперед, літнім людям, які створили те матеріальне благополуччя, яким ми зараз користуємося.

Але багато чого залежить і від наших зусиль. Передусім для того, щоб виховувати дітей, які шанували б своїх батьків, треба ще в школі роз’яснювати, чому це має бути на підставі Святого Письма, тобто слід запровадити хоча б факультативне викладання Закону Божого в школах. Як нам уявляється, державним органам разом з Православною Церквою необхідно розробити програму забезпечення старості. Подивимося на те, як у сусідніх і далеких країнах зарубіжжя літні люди мають забезпечену і спокійну старість; вони відвідують святі місця, мають можливість одержати повноцінну й кваліфіковану медичну допомогу тощо.

Ще раз повернемося до того самого уривка з Біблії: “Шануй батька твого й матір твою, і благо буде тобі, і довголіття матимеш на землі”. Тобто, умовою благополучного, матеріально забезпеченого життя і довголіття окремої людини і суспільства в цілому — є турбота про батьків, особливо літніх. Якщо не вирішити це питання, наша багатостраждальна Україна не зможе далі нормально розвиватися.

А як Церква і держава розв’язували це завдання в минулі сторіччя? Насамперед вихованням підростаючого покоління в дусі євангельських заповідей любові до Бога і до людини.

Крім виховання молоді Церква створювала не просто будинки для самотніх людей похилого віку, а опікунські будинки. В них турботу про літніх людей брали на себе самовіддані ченці і черниці, а також благочестиві християни з мирян, які дбали не лише про матеріальний бік людського життя, а й намагались розкрити своїм підопічним найглибший смисл людського життя і старості, зокрема, навчали як зустріти завершення земного шляху з великою надією вічного блаженства.

Таким чином ці подвижники духу прагнули перетворити часом бездумне доживання на глибоко усвідомлений процес підготовки до Вічного життя. Дуже важливо відродити спільними зусиллям цей давній інститут. Адже один з аспектів життя людини на землі, з точки зору Православної Церкви, є служіння ближньому, як Самому Христу.

Церква закликає співвіт-чизників наповнити життя служінням Добру, Істині, літнім людям, інвалідам вій-ни та праці, всім, кому потрібна допомога, щоб, коли прийде і наша старість, Бог згадав про нас, оточив нас через людей шаною і увагою і допоміг нам гідно підготуватися до Вічності.

Прот. Дмитро Винник

Добавить комментарий


Защитный код
Обновить

Яндекс цитирования Яндекс.Метрика Mail.ru Rambler's Top100 ukrline.com.ua