Православные храмы

Храм Рождества Богородицы (в «Царском Селе»)

Строительство храма началось 26 марта / 8 апреля 2008 г. Первую…

Храм святителя Луки Крымского (в Пушкинском парке)

Первую Литургию в храме прп. Агапита Печерского служили на Пасху 1998…

Храм иконы Божией Матери «Знамение» (на Севастопольской площади)

Первый камень на возведение храма в честь иконы Божией Матери…
Публикации

Похвала за растрату или за благоразумие? Исторический аспект притчи о неверном управителе

В Евангелии притчи Христовы занимают особое место. Само слово “притча” в…

Прославление преподобных отцев Глинских

15–16 августа. КОНОТОП. В Рождества Пресвятой Богородицы мужском…

Церковь Рождества Пресвятой Богородицы

Поистине уникальное и неповторимое место — Киево-Печерская Лавра. Сотни,…

Спiльне народження та спiльна загибель храмiв

У другiй половинi XIX столiття вiдбувався стрiмкий розвиток колишнiх околиць Києва. Природною вiссю цього розвитку стала рiчка Либiдь, вздовж якої було прокладено залiзничнi колiї.

Понад Либiддю у пiвденному та захiдному напрямках зводилися квартали так званої “Нової будови” та Шулявщини. У нових районах селилися менш заможнi мешканцi мiста — ремiсники, фабричнi робiтники, студентська молодь.

У зв’язку з цим ставало дедалi яснiшим, що задовольнити релi-гiйнi потреби православного населення величезних новобудов неможливо без утворення нових парафiй, зведення нових церков. Адже впродовж тривалого часу мешканцi згаданих околиць могли вiдвiдувати лише два найближчих храми. Перший з них, в iм’я свт. Iоанна Златоуста, мiстився на теперiшнiй площi Перемоги. Цегляна споруда мала облицювання з листового чавуну, через що кияни називали її “Залiзною церквою”. Iнший храм, в iм’я св. Тройцi, знаходився на розi теперiшнiх Жилянської та Червоноармiйської (нинi тут сучасний багатоповерховий будинок). Уявiть собi величезну вiдстань мiж цими двома невеликими церквами, i ви зрозумiєте, як важко було доброчесним парафiянам щодня дiставатися до них вiд своїх осель. Але держава на той час будувала новi Божi храми вкрай повiльно. Надто вже багато коштiв поглинули вiйськовi дiї, що їх вела Росiйська iмперiя в Криму, на Кавказi, на Балканах.

На щастя, серед киян знайшлися добрi й заможнi люди, якi своєчасно простягли землякам руку допомоги. Тогочасний мiський голова Г. Ейсман пожертвував садибу якраз посерединi вiдстанi мiж Златоустiвською та Троїцькою церквами, на колишнiй Жандармськiй вулицi (тепер вул. Саксаганського). У лютому 1883 року Київська духовна консисторiя дозволила будувати на цiй садибi церкву в iм’я Благовiщення Пресвятої Богородицi. Першi значнi кошти на зведення майбутнього храму залишив у своєму заповiтi благодiйник Смєлов. Того ж 1883 року консисторiя дозволила влаштувати ще одну церкву поблизу рiчки Либiдь — на Шулявцi, в iм’я св. Марiї Магдалини.

Минуло два роки. Будівництво церков не починалося в очiкуваннi нових пожертвувань. I вони надiйшли. Вирiшальну роль у зведеннi обох церков понад Либiддю вiдiграв наступник Ейсмана на посадi Київського мiського голови — заможний купець грецького походження Іван Толлi. Як “батько мiста”, Iван Андрiйович був добре обiзнаний у потребах його мешканцiв.

4 червня 1885 року Толлi звернувся iз заявою до Платона, Митрополита Київського та Галицького. В заявi зокрема говорилося: “Прихожане Златоустовской церкви, по малой вместимости своей приходской церкви, и жители Шулявки—предместья г. Киева, по отдаленности от своей приходской церкви, испросили разрешения Вашего Высокопреосвященства построить новые каменные храмы: Златоустовские прихожане по Жандармской улице Лыбедского участка в честь Благовещения Пресвятой Богородицы, а жители Шулявки в своей местности. Сердечно сочувствуя благому намерению добрых горожан и имея ввиду крайний недостаток денежных средств для построения обеих церквей, могущий задержать окончание их на долгое время, я желаю прийти на помощь православному населению названных двух приходов и поддержать в них христианское усердие в церковном благолепии. В сих видах я решился представить Вашему Архипастырскому мудрому вниманию следующие мои желания и предположения:

1) На построение Благовещенской церкви с двумя приделами в честь Св. Иоанна Предтечи, Крестителя Господня, и Святителя Николая Чудотворца, а также на устройство при этом храме церковно-приходского училища, долженствующего состоять в ведении духовенства, я жертвую из собственных моих средств 75000 руб., именно: на построение церкви, числом от 500 до 600 душ, — что совершенно достаточно для нужд той местности, — 50000 руб., на утварь церковную и ограду 10000 руб., на возведение дома для училища 15000 руб. <...>

2) Сумму, завещанную покойным г. Смеловым в количестве 18000 р., предназначенную Вашим Высокопреосвященством, по просьбе прихожан, на построение Благовещенской церкви перечислить для построения церкви на Шулявке во имя св. равноапостольной Марии Магдалины — с устройством придела во имя свв. Иоакима и Анны. На самое же перечисление этой суммы для постройки Шулявской церкви, если Ваше Высокопреосвященство на то соблаговолите, попечительство Благовещенской церкви изъявляет свое согласие”.

Митрополит написав на заявi мiського голови: “Совершенно согласен и предлагаю Консистории немедленно сделать по предмету настоящего прошения надлежащее распоряжение”. З того часу доброчесна праця швидко просувалася уперед. Коли у мешканцiв Шулявки все ж виникли матерiальнi проблеми, на допомогу прийшов ще один благодiйник, уславлений київський фiлантроп, цукрозаводчик Микола Терещенко. У порiвняно невеликий строк — впродовж наступних двох рокiв — обидвi парафiї отримали новi благоліпнi храми. Навеснi 1887 року було освячено церкву св. Марiї Магдалини, восени того ж року — церкву Благовiщення. На жаль, головний жертводавець Iван Толлi не дожив кiлькох мiсяцiв до цiєї щасливої подiї. Згодом у Благовiщенському храмi влаштували усипальницю, куди було перенесено його прах.

Новозбудованi храми вiдзначалися чудовою архiтектурою. Фасади Благовiщенської церкви отримали риси вiзантiйського стилю. Могутнiй центральний купол був оточений чотирма невеликими баштами, iз заходу над притвором височила струнка дзвiничка. Будував цей храм видатний київський зодчий, архiтектор Київської єпархiї Володимир Нiколаєв. Не менш вишуканий вигляд мала церква св. Марiї Магдалини, яка зводилася у так званому “росiйсько-вiзантiйському” стилi. Об’ємно-просторове рiшення храму — головний купол iз приземкуватим завершенням, чотири нарiжнi башточки — тотожне до Благовiщенської церкви, але дзвiниця храму на Шулявцi акцентувалася високим шатром. Будiвництвом церкви св. Марiї Магдалини керував досвiдчений вiйськовий iнженер, полковник Вадим Катеринич. Заради сприяння святiй справi вiн вiдмовився вiд платнi за свiй труд.

Церкви-ровесницi не входили до числа найбiльш знаних храмiв колиски вiтчизняного православ’я — стародавнього Києва. Сюди не прагнули дiстатися прочани з далеких країв, тут не було широко вiдомих святинь. Але чимало киян, якi мешкали поблизу Либедi, радiли з того, що їхнi парафiї прикрашено красивими церквами. Цi споруди здалека видiлялися серед звичайної мiсцевої забудови.

Та згодом настали часи, нещасливi для релiгiї. Упродовж 1930-х рокiв ХХ ст. вiдбувалося варварське нищення київських храмiв. На очi бiльшовикiв-атеїстiв впали й двi церкви понад Либiддю, поєднанi спiльною долею їхнього зведення. Спiльною виявилася i загибель цих святинь. На той час вважалося iдеологiчним вишуком будування шкiл на мiсцi знесених церков — так би мовити, зведення “джерел освiти” замiсть “розсадникiв мракобiсся”. Саме така доля чекала на храми св. Марiї Магдалини та Благовiщення. Упродовж квiтня–серпня 1935 року обидвi церкви було розiбрано на цеглу, а паралельно поряд з ними здiймалися шкiльнi стiни. Першого вересня того ж року дiти вже йшли до класiв.

Вiд Благовiщенського храму, що стояв на мiсцi спортмайданчика середньої школи № 21 по вул. Саксаганського, 64, лишилася тiльки невелика споруда колишньої парафiяльної школи, де нинi розмiщено контору. Вiд церкви св. Марiї Магдалини (вона знаходилася на мiсцi невеличкого скверу бiля шкiльної будiвлi позаду станцiї метро “Полiтехнiчна”) не залишилося нiчого, крiм людської пам’ятi.

Михайло КАЛЬНИЦЬКИЙ, дослiдник iсторiї Києва.

 
Поиск на сайте
Календарь
ukrline.com.ua Rambler's Top100 ya.ts ya.me Mu