Православные храмы

Храм иконы Божией Матери «Всецарица-Пантанасса» (в 9‑й больнице, на Сырце)

В 1869 г. на просторной загородной территории у реки Сырец от…

Храм иконы Божией Матери «Умягчение злых сердец»

Первым храмом общины является храм святителя Петра (Могилы),…

Покровский собор на Оболони

В первой половине 1990-х годов по проекту Валентина Исака и Игоря…
Публикации

В поисках силы

Достигая подросткового возраста, каждый юноша хочет стать сильным. Одни видят…

Капелланские структуры стран восточной Европы. Священник в воинской среде

Серьезные испытания, вставшие перед нашей страной, побуждают всех, для кого…

До святинь з Митрополитом: Свята Гора Афон

Святу Гору Афон вперше я відвідав у 1966 р. Після того був ще декілька разів.…

“По плодах їхніх ...”

На території Києво-Печерської Лаври, поруч з храмом Різдва Богородиці, є кладовище. Невелике за площею, особливо у порівнянні з тими, які нині відводять для поховань, але кожна могила тут — не просто данина християнській традиції віддавати тіло небіжчика землі. За кожною — незвичайна історія, життя людини, яка удостоїлась честі бути похованою на території святині світового Православ’я.

Адмірал Є. В. ПУТЯТІН, навколосвітній мореплаватель, дослідник, дипломат, народився в Петербурзі 7 листопада 1803 року, помер у Парижі 16 жовтня 1883 року. Перше навколосвітнє плавання він здійснив у званні мічмана на фрегаті “Крейсер” дев’ятнадцятирічним юнаком. Потім, вже лейтенантом, плавав у Середземному морі, приймаючи участь у морських баталіях і в десантних операціях на Чорноморському узбережжі Кавказу.

У 1842 році у званні контр-адмірала очолив російську дипломатичну місію в Ірані і встановив з цією країною регулярне морське сполучення.

Але в історію видатний полководець увійшов як захисник далекосхідних берегів тодішньої Російської імперії. Власне, його вдала дипломатична місія в Японії впродовж 1852–1855 рр. на знаменитому фрегаті “Паллада” уже в званні віце-адмірала призвела до осво-єння узбережжя Далекого Сходу — туди пішли служити моряки і офіцери з Чорноморського флоту.

Згодом Путятін перейшов на новий фрегат “Діана”, але, на жаль, під час землетрусу в Японії 11 грудня 1854 р. фрегат загинув. Всьому екіпажу (крім однієї людини) вдалося врятуватися. З уламків “Діани” команда побудувала шхуну “Хеда”, на якій перейшла до гирла ріки Амур і через Сибір повернулася до Петербурга.

Через рік після цього Путятіна відправили з дипломатичною місією в Китай, де йому вдалося укласти Таньцинську угоду, а вже в наступному році з Китаю на корветі “Аскольд” знову повернутися в Японію і підписати нові договори. У 1858 році йому присвоїли звання повного адмірала. Деякий час адмірал працював воєнно-морським аташе в Парижі.

Ось досить короткий виклад біографії Є.В. Путятіна, хоча про нього можна розповідати багато. Але давайте подивимося на людей, які працювали разом з ним, знаходилися під безпосереднім впливом його особистості, перейняли його якості, виховувалися ним. Адже по тому, якими стали ці люди, як пройшли свій життєвий шлях, можна говорити про саму людину, бо, як сказано у Євангелії: “Не може дерево добре приносити плоди погані...” (Мф. 7, 18).

Бутанов Іван Іванович (1822–1882 рр.), віце-адмірал, який здійснив дві навколосвітні подорожі. Спочатку, під час дипломатичної місії Є. В. Путятіна, служив лейтенантом на фрегаті “Паллада”, а згодом, уже капітан-лейтенантом, командував цим кораблем. У 1862–1864 рр. у званні капітана 1 рангу на чолі фрегату “Ослябя” біля узбережжя США підтримував президента Лінкольна у війні з “южанами”.

Окремо хотілося б згадати його старшого брата, теж адмірала, який через військове відомство добився, щоб Тараса Шевченка перевели з Орської фортеці і зарахували рисувальником до експедиції по вивченню Аральського моря.

Можайський Олександр Трофимович (1825–1890 рр.), контр-адмірал, навколосвітній мандрівник, видатний винахідник, будівник першого у світі літака.

Морську службу почав 16-річним юнаком. На фрегаті “Діана” у званні лейтенанта вийшов з Кронштадту, обійшовши мис Горн, прийшов на Далекий Схід і приймав участь у другій експедиції Є.В. Путятіна в Японію. Саме за його кресленнями і під його керів-ництвом після загибелі “Діани” екіпаж побудував шхуну “Хеда”, на якій команда повернулася на батьківщину. Це було перше парусне судно європейського типу, збудоване в Японії.

Можайський був чудовим художником і фотографом, багато його малюнків і досі зберігаються в Японії.

Пізніше, у 1876 р., він здійснив два вдалих підйоми на повітряній кулі, а влітку 1882 р. його літак, керований механіком, здійснив перший у світі повітряний політ.

Гончаров Іван Олександрович (1812–1891 рр.), відомий письменник-реаліст, автор роману “Звичайна історія”. Як секретар дипломатичної місії Є.В. Путятіна на фрегаті “Паллада” впродовж двох років побував в Англії, Кореї, на островах Зеленого Мису, Філіппінах, Мадейрі, Яві, мисі Доброї Надії, у містах Сінгапурі, Гонконзі, Нагасакі, Шанхаї. Через Сибір повернувся до Петербурга, де згодом написав книгу “Фрегат “Паллада”.

Отець Аввакум, архімандрит Олександро-Невської Лаври, супроводжував дипломатичну місію Є.В.Путятіна у Японію як священнослужитель. Досконало володів китайською і маньчжурською мовами. Упродовж 10 років, з 1830 до 1840, перебував у складі Російської дипломатичної місії в Пекіні, яка на той час була єдиним торговим представництвом іноземних держав у столиці Китаю.

Разом з контр-адміралом Є.В.Путятіним служили також віце-адмірал Лісовський С.С., контр-адмірал Назі-мов М.М., віце-адмірал Пещуров О.О., контр-адмірал Римський-Корсаков В.І. та багато-багато інших. Всі вони, а також наступні покоління моряків і офіцерів залишили настільки добру пам’ять про адмірала, що і сьогодні, коли після його смерті минуло більше ста років, наші сучасники згадують його, пишуть про нього, відправляють панахиди...

...Торік духовенство академічного храму Різдва Богородиці відправили тут заупокійну літію у день річниці смерті генерал-ад’ютанта, адмірала графа Євфимія Васильовича Путятіна. Відправлено її було на прохання тих, хто шанує пам’ять легендарного морського полководця, для кого його життя є взірцем служіння Батьківщині, справі Православ’я. У Києві ці люди об’єднані у товариство ветеранів військово-морського флоту “Честь. Флот. Вітчизна”.

Підготовлено за матеріалами Б. М. ГУЛЕНКА, ветерана флоту, капітана, колишнього заступника начальника Радянсько-Дунайського пароплавства, нині члена товариства “Честь. Флот. Вітчизна”.

 
Поиск на сайте
Календарь
ukrline.com.ua Rambler's Top100 ya.ts ya.me Mu