Православные храмы

Воскресенский храм на Печерске (Афганская церковь)

Церковь Воскресения Христова. Бывший приходской храм Печерского…

Часовня преподобного Нестора Летописца (в школе «Співтворчість», на Троещине)

Частная средняя общеобразовательная школа «Співтворчість» I–III…

Храм Рождества Иоанна Предтечи (на Зверинецком кладбище)

На Зверинце существовало 2 кладбища: Зверинецкое кладбище…

Публикации

Как становятся экстрасенсами. Рациональное объяснение успеха целителей

В последние годы вновь возрос интерес людей к практикам народного целительства.…

“Пред святою твоею иконою...” 5 августа — праздник Почаевской иконы Божией Матери

Почаевская икона Божией Матери принадлежит к числу наиболее чтимых святынь…

О Таинстве Покаяния

Одной из важнейших сторон духовной жизни является покаяние. Не всегда, однако,…

Наталя Крук народилася в звичайній сім’ї разом із сестрою близнюком Людою. І все було б добре, але в півроку через помилку лікарів дівчинка захворіла на дитячий церебральний параліч і ця страшна хвороба назавжди прикувала Наталю до інвалідного візка.

Батьки не втрачали надії, роками ходили по лікарях, вислуховували і виконували безліч порад, але все марно. Наталя зрозуміла, що це Господь послав їй випробування і вирішила з Божою допомогою займатися собою сама.

Наталя живе в Києві, на Троєщині, у висотному будинку на 14 поверсі. З її вікна відкривається чудовий краєвид, блакитне небо і золоті куполи Свято-Троїцького собору. Наталя багато часу проводить біля вікна, споглядаючи цей світ і його красу, багато читає, думає і пише вірші. Вона віруюча і користується кожною нагодою, щоб побувати у церкві.

— Що для тебе значить віра в Бога? – запитала одного разу я у Наталі.

— На жаль, для багатьох людей зараз віра в Бога стала якоюсь “модою”, просто дотриманням традицій і святкових обрядів. Але не для мене. Віра — це перш за все стан душі. І саме цей стан має для мене дуже велике значення. Іноді починаю писати і відчуваю своє безсилля, втрачаю значення всіх слів, тоді починаю ці слова римувати, щоб через риму їх посилити.

— На жаль, – розповідає мені далі дівчина, – я лише тричі була в Києво-Печерській Лаврі, адже на інвалідному візку зробити це не так просто. І лише за третім разом потрапила на службу. Як там гарно! Мені ще дуже хочеться відвідати Флорівський монастир. Багато гарного чула про нього від людей. А так іноді ходжу до Свято-Троїцького Собору.

– Як тебе хрестили?” – запитала у Наталі.

– О, це, як мені розповідали, була дуже цікава історія. Мій батько на той час був членом компартії, але все-таки вирішив нас охрестити. Нам з Людою  тоді було по 2 місяці. Батько запросив до хати батюшку і так нас  охрестили.

Кожен ранок в Наталі розпочинається з читання Біблії і молитв. Вона також звертається до Бога в своїх віршах.

Коли болить у мене тіло,

Я згадую Христа.

Помер за нас, а після смерті

Був знятий Він з хреста

Отак розп’яв народ Ісуса,

Розп’яв за свій же гріх,

І став син Господа живого

Предметом для потіх.

Здається, мала блискавиця

В той час згубить Єрусалим

Але Ісус своєю смертю

Боровся з королем земним.

Христос з дияволом боровся,

І шлях у рай нам показав

Й прошовши через смерті муки,

Він нам життя подарував

– Як ти пізнаєш Бога? – далі продовжую запитувати.

– Я пізнаю Бога через Біблію, а також по своєму життю, бо віра рятує мене від багатьох помилок і допомогає мені працювати над собою, над своїми духовними відчуттями. Мені дуже хотілось щоб до мене приходили люди з монастиря і допомогали мені пізнавати духовний світ.

Незважаючи ні на що Наталя, з Божою допомогою, вже багато чого досягла у своєму житті. В неї вийшла перша збірка віршів, яка називається “Сон”. Дівчина навчається в університеті ім. Шевченка на юридичному  факультеті і вже багато років працює в соціальній службі Подільського району. Щодо планів на майбутнє, то Наталя хоче мати гарного чоловіка і не менше двох дітей.

Досить часто, дивлячись на людей в інвалідних візках, в нашій душі народжується жаль до цих людей, хоча їм потрібне тільки наше співчуття і молитва. Так ж будьмо ж уважнішими і чуйнішими до цих людей. Давайте не будемо виключати із свого лексикону слово “співчуття”, а про жаль забудемо.

Оксана Кучеренко

 

Добавить комментарий


Защитный код
Обновить

ukrline.com.ua Mu Rambler's Top100 ya.ts ya.me