На черговому засіданні, яке проходило 9 березня цього року у Свято-Успенській Києво-Печерській Лаврі під головуванням Предстоятеля Української Православної Церкви Блаженнішого Володимира, Митрополита Київського і всієї України, Священний Синод УПЦ заслухав рапорт Високопреосвященнішого Іларіона, Митрополита Донецького і Маріупольського, керуючого Горлівською єпархією, щодо можливості надання Свято-Успенському Святогорському монастирю статусу Лаври.

Зважаючи на древність обителі, її історичну роль, численні прохання православних віруючих Донеччини, а також сучасний стан активного відродження монастиря та його благотворний вплив на духовне життя регіону та країни в цілому, Священний Синод Української Православної Церкви прийняв рішення надати Свято-Успенському Святогорському чоловічому монастирю Горлівської єпархії УПЦ (м. Святогорськ Донецької області) статус Лаври. Віднині Свято-Успенський Святогорський чоловічий монастир іменується Свято-Успенською Святогорською Лаврою.

Історія цієї стародавньої обителі йде углиб століть. Одна з існуючих версій пов’язує походження обителі з візантійськими ченцями, що втікали від переслідування імператорської влади в період іконоборчої єресі. Частина монахів знайшла притулок в Криму, а частина з них, підіймаючись по водних артеріях Дону і його притоки Сіверського Донця, заснували на їх берегах багато печерних монастирів, що збереглися до наших днів.

Десять років тому в Горлівській єпархії Української Православної Церкви був відроджений Свято-Успенський Святогорський чоловічий монастир.

Переказ, записаний в XIX столітті, пов’язує Святогор’я з Києво-Печерською Лаврою: частина печерської братії після розорення Києва Батиєм пішла в Святі Гори. Святогорська обитель неодноразово зазнавала набігів і розорення з боку кримських татар в XVII столітті. Не дивлячись на важкі умови життя, обитель не запустіла, в ці часи вона стає також оплотом ревнителів Православ’я і опорою для багатьох переселенців Задніпровської України, що бігли від утисків католиків і уніатів з метою зберегти в чистоті Православну віру. За часів правління Катерини II обитель було скасовано, проте навіть до скасованої спорожнілої обителі в її святкові престольні дні стікалися багатотисячні натовпи народу. Розквіт обителі був пов’язаний з її відновленням в 1844 році. Першими насельниками Святогорського монастиря стали чада знаменитого старця Глинської Пустині ігумена Філарета (Данильовського). За 70 років існування — з 1844 по 1914 рік — відновлена обитель завдяки працям настоятеля і братії стала одним з найбільших монастирів, внаслідок чого, ще до революції за клопотанням віруючих прочан, а також запорізького і донського козацтва, неодноразово підіймалося питання про надання Святогорській Пустині статусу Лаври. Проте сумні події російської історії перешкодили цьому. Починаючи з 1917 року, монастир неодноразово зазнавав грабувань, наруги і оскверніння святинь, биття і вбивства братії, просяяв новомучениками і сповідниками. В 1922 році монастир був повторно закритий. В ньому був влаштований будинок відпочинку. В 1992 році Святогорська обитель знов була відкрита. Слід зазначити, що відродження і процвітання Святогорської обителі після часу запустіння і наруги передбачив її насельник ігумен Іоанн (Стрільцов), старець, що володіє багатьма благодатними дарами.

В даний час Свято-Успенський Святогорський монастир Горлівської єпархії є найбільшим духовним центром, який опікує православну паству Донбасу, Слобідської України і півдня Росії. Монастир відомий далеко за межами Донецького краю. У дні вшанування Святогорської ікони Божої Матері, преподобного Іоанна, затворника Святогорського, Успіння Божої Матері та інших, обитель збирає 10–12 тисяч прочан з України, Росії і Білорусі. 29 грудня 2003 року відбувся акт остаточної передачі будівлі, споруд і земель, що історично належали монастирю. В даний час число братії складає більше 100 чоловік, з кожним роком воно збільшується. В обителі були відновлено 2 скити — Всіхсвятський і преподобних Антонія і Феодосія Печерських. В прилеглому до монастиря селі Богородичне був відкритий храм на честь ікони Божої Матері “Усіх скорботних Радість”. На 5-ти монастирських дзвіницях було зібрано 54 дзвони, найбільший з яких вагою більше 6 тонн. В обителі організовано прекрасний братський хор. В даний час відродження святої обителі продовжується во славу Божу і Святої Православної Церкви.

Прес-служба УПЦ